Нічна зміна: про що розповідають горори на анімаційному фестивалі Linoleum
319
0
Огляд горорної анімації фестивалю Linoleum
Огляд горорної анімації фестивалю Linoleum

Що буде, якщо взяти боді-горор, глибокі соціально-політичні заяви та Девіда Лінча, струсити, але не мішати? Цьогорічна підбірка жахастиків на фестивалі актуальної анімації LINOLEUM, що пройде з 1 по 5 жовтня у Києві.
Католицький священик, що переживає катарсис не так, як обіцяли у семінарії; молода камбоджійська дівчинка, що з першим поцілунком дарує й останній подих; а ще багато дивних, шалених сюжетів, що лишать по собі трошки тремору та питання «що це було?!». Ще ніколи у програмі фестивалю горори не були настільки сюрреалістичними, та водночас особистими. Завітайте 2 жовтня та переконайтеся самі.

«Дощику, дощику, іди геть», реж. Ронан Маккензі
За сюжетом, літня жінка налаштовує радіо в себе вдома на півночі Англії. Разом із дощем, що просочується в оселю, у її свідомості виникають темні образи. Фільм є номінантом на Best British Short Film на фестивалі London Short Film Festival 2025 року.

«Божа плоть», реж. Патрісіо Пласа
XVII століття. Десь у горах Мексики християнський священник, якого скосила дивна недуга, потрапляє до хатини старого корінного шамана — його туди приводить учень-абориген. Шаман курандеро спробує вилікувати монаха за допомогою давнього ритуалу, що матиме неочікувані наслідки для розуму й тіла духівника.
Фільм є учасником Annecy International Animation Festival — найбільшого та найголовнішого фестивалю анімації у світі. Робота режисера охопила роки досліджень і виробництва під час пандемії, залучивши близько 100 художників до створення 2D-анімації. Фільм поєднує теми колоніалізму, релігійної влади, сексуальності та культурного відновлення у моторошному, сюрреалістичному досвіді. Засновано на оригінальних текстах, написаних різними іспанськими євангелістами у Мексиці у XVI столітті.

«Зрадниця», реж. Шенсюе Ші
Я вбила свою маму. Вона назвала мене зрадницею. Чи зможу я врятуватися від хвороби, що передається жінкам у нашій родині?

«Цирк вусатих клоунів», реж. Ана Комес, Томас Альсогарай Ванейа, Пас Блой
В одній із країн Латинської Америки зошит дитини розповідає про жахливі події, що сталися в Цирку клоунів із великими вусами. Дитяча історія жахів про те, як у цирку поєднували фокуси й тортури.
«Ми зняли цей короткометражний фільм, щоб потренувати й розширити нашу пам'ять. Як художній колектив, наша робота постійно формувалася під впливом питань прав людини. Через сорок років після закінчення диктатури в Аргентині ми вважаємо, що пам'ять і уява мають вирішальне значення в момент, коли демократія в Латинській Америці переживає кризу. Анімація є нашим головним союзником як засіб, за допомогою якого уява виступає способом опору будь-якому виду насильства», – коментує творча команда фільму.

«Набережна Сісоват», реж. Стефані Лансак, Франсуа Леруа
Пномпень. Накрі та Сотеар на першому побаченні на набережній Сісоват. З настанням ночі дівчина перетворюється на дивну істоту, і романтична зустріч стає кошмаром…

«Увертюра», реж. Якуб Гронський
Фільм розповідає про людиноподібну комаху, чия присутність і дії постійно змінюють і трансформують простір житлового масиву в Братиславі. Але що може народитися з її «поглинання» та перетворення середовища? Які зміни вона принесе?
«Ідея цього фільму з'явилася в період особистих змін у моєму житті, значною мірою натхненна моїми мріями та підсвідомими думками. Мрії відіграли значну роль у формуванні фільму; я записував і аналізував окремі моменти зі своїх мрій, а потім поєднував їх. Фільм точно сюрреалістичний, з сильним акцентом на атмосфері. На підсвідомому рівні він заглиблюється в теми залишення дитинства та депресії. Акцент робиться на монстрах, які зазнають неприємних фізичних змін і деформацій, коли стикаються із зовнішнім світом. Цей процес призводить до “моторошної” сцени, натхненної жанром боді-горор», – розповів режисер.