Нова вовча повня: перевидання «Літопису Сірого Ордену»

«Аркан вовків» Павла Деревʼянка зайняв перше місце серед топу продажів Видавництва Старого Лева на двох великих фестивалях – XIII Книжковому арсеналі у Києві та Coffee, Books & Vintage у Львові. Наклад нової редакції становить 10 000 примірників, що в десять разів більше за перше видання 2019 року. Напрочуд яскраві показники того, як темне фентезі від українського автора набирає популярності. Чи є тому якась конкретна причина або закономірність?

Дисклеймер: остерігайтеся невеличких спойлерів, вжитих виключно задля підбурювання інтересу.

Європа ХIX століття, де історія пішла за інакшим сценарієм. Український Гетьманат як держава безперервно існує з часів Богдана Хмельницького, а московське царство впало під навалою Смарагдової орди, ставши одним з її чисельних улусів. Навіть маючи найобережніше ставлення до елементів альтернативної історії, все виглядає максимально природно, без якоїсь штучності чи абсурду, ніби дійсно мапа світу виглядає саме так (чого б дуже хотілося). Вся політична картина продумана та майстерно оформлена. Поєднання історично-альтернативних декорацій з фантастичними елементами не є чимось новим, але автор робить це уважно, прискіпливо, створюючи те, що я пропоную вважати одним з основних маркерів якісного фентезі — відчуття цілковитої правдоподібності вигаданого.

Лінія сюжету будується навколо Сірого Ордену, містичного товариства, всі учасники якого проходять обряд ініціації та стають характерниками, чаклунами, що можуть перетворюватися на вовків. Вони існують на межі двох світів, реальності та химерного Потойбіччя, поєднують два єства, людське та звірине. Серед звичного люду до них, сіроманців, ставляться з боязкою засторогою та повагою водночас. Орден поділений на курені, кожен з яких спеціалізується на конкретній сфері діяльності. Загалом, структура організації прописана детально, до дрібничок, з внутрішніми перипетіями, репутацією того чи іншого куреня, ставлення їхніх представників одне до одного. Це не пласка інституція, а жива спільнота, така різношерстна, але об’єднана спільною метою, досягненнями та трагедією. Прочитується референс до «Відьмака» Анджея Сапковського як одного з джерел натхнення. У передмові до «Аркану» Володимир Кузнєцов також згадує про трилогію «Володаря перснів» Джона Рональда Руела Толкіна, як один з фундаментальних творів, що вплинув на Павла Дерев’янка. Цей вплив відчувається ненав’язливо, без буквальних запозичень чи копіювання фабули, а навпаки, непрямі посилання до згаданих текстів стають приємним доповненням цілком унікальної композиції та подій, що розгортаються в її рамках.

Глибоко пропрацьована міфологія також є однією з виразних рис твору. Це стосуються як інтеграції, переосмислення низового фольклору, його персонажів та законів, так і загалом міфотворчості, побутування міфу всередині самого світу. Чого тільки варта постать Мамая, першого характерника, та легенди, пов’язані з ним.

Окремо відзначу також авторський стиль Павла Деревʼянка. Нелінійна побудова оповіді ідеально підходить цій історії. Основні події органічно доповнюються епізодичними флешбеками головного героя. Описи оточення соковиті, персонажі фактурні, мова не виглядає заангажованою, гумор далекий від шаблонного, автор не нехтує красним слівцем. Водночас густа атмосфера стає ще більш в’язкою та гнітючою протягом книги. Місцями лячно та бридко. Як не дивно, тут є місце всьому: особистій драмі, мальовничим краєвидам, дурним юнацьким розвагам, питанням вибору та прийняття власної долі, інтригам, комічним сценам з голодупими парубками, вовком та зашарілою панянкою (от і думайте, про що я). І це ще далеко, далеко не все.

Нове видання оформлене та проілюстроване Оксаною Сіненко. Розкішна чорна обкладинка та кольоровий зріз, мідні літери назви повторюють колір першої клямри на характерницькому чересі, що також присутня на корінці, портрети персонажів на форзацах – це робить «Аркан Вовків» ще більш привабливим для потенційних читачів. Втілені образи цілковито, вичерпно потрапляють в настрій як героїв, так і всієї історії загалом. Тепер складно уявити будь-який візуальний супровід у виконанні іншого художника чи художниці, але й уявляти не хочеться. Обкладинку майбутнього продовження вже анонсовано. До слова, є одна цікавинка — літери цього разу змінилися на сріблясті, відповідно до другої, срібної клямри, яку характерники отримують після першого обернення. Певно, на фінальний будуть золоті. Як на мене, це рішення зі шрифтами додає дизайну ще більшої витонченості. Вихід наступної книги трилогії, «Тенета війни» заплановано на 5 серпня.

Мушу визнати, що «Аркан вовків» не виправдав моїх очікувань. Замість умовно «шароварного» фентезі на один раз, з нагромадженням характерних для жанру стереотипів або засиллям пафосу, я отримав чудову історію, з непересічними персонажами, глибокими ідеями та захопливим сюжетом, написану багатою мовою, з нетривіальними метафорами та фантастичними описами. За пригодницькою історією про парубків-характерників, що тільки починають свій важкий шлях до звитяг, стоять більш фундаментальні питання про тяглість традиції, внутрішні чвари, переривання поколінь, проживання втрати. Це те, що так чи інакше зачіпає кожного та кожну, особливо в умовах сьогодення. Можливо, таке перегукування з сучасністю, є однією з причин росту популярності «Літопису Сірого Ордену». Будемо сподіватися, що цей ріст продовжиться й надалі.

Наразі Павло Деревʼянко несе службу в складі 12 бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. 20 гривень від продажу кожного примірника «Аркану вовків» йде на рахунок благодійного фонду «Азов.ONE». Тому читаючи хорошу літературу, ми не тільки підтримуємо талановитого українського автора, але й військо, завдяки якому ця література може з нами статися. Цінуємо та борімося — бо така наша стежка.