Попався!

Знайшов цей текст на жорсткому диску макбуку, який знайомий попросив відформатувати. Дивна штука, особливо зважаючи на те, що хтось примудрився заточити внутрішні краї корпусу так, щоб той, хто розбирав його, обовʼязково вколовся. (Боляче, бляха!) Звичайно, лазити в чужих файлах негарно, але мене запевнили, що про колишнього власника можна не турбуватися, тому от:

***

Спочатку ти почуєш, як друг скрикне і побачиш кров на його пальці. "Попався" — прошепоче він, і ти стиснеш плечима, не звернувши уваги. А можливо, ти просто почуєш схожу історію від когось, чи прочитаєш в інтернеті, цього також буде достатньо.

Ти вже попався.

Усі іноді можуть вколотись об щось.

Іноді вколешся голкою, коли зашиваєш штани. Іноді вколешся об кінчик ножа. Іноді ти напорешся на голку в кінотеатрі, із запискою “Попався!”. А іноді перетискаєш м'яз і голки колять тебе зсередини шкіри. Принаймні відчувається саме так. Спочатку це почне відбуватися частіше. Ти спишеш усе на неуважність від стресу, абощо.

За деякий час вони перестають старатись і робити вигляд, що голка дійсно існує. Ти уже попався, немає сенсу прикидатись.

Тоді голки колять зсередини по-справжньому. Виступає кров і ти дивуєшся, бо поряд не було нічого гострого, але завжди в голову приходить одна й та сама думка: “попався!". Попався, коли намацував ключі від машини, попався, коли діставав гаманець з кишені, попався, коли обіймав подушку вночі, попався, коли змивав шампунь в душі. За деякий час рани стають глибше, і кровоточать сильніше. Доводиться завжди носити з собою пачку з пластирами. Потім ти починаєш попадатися частіше.

Люди питають, звідки у тебе ці ранки на руках і обличчі, але ти мовчиш, бо знаєш, що у тебе все почалося з такого самого необережного питання. Насправді вони не хочуть почути відповідь, вони не хочуть попастися. З часом ти перестаєш ходити на роботу, бо не можеш терпіти їх погляди. Ти постійно скрикуєш від нових голок під шкірою. Їсти стає страшно, бо кілька раз ти вже ковтав голки. В такі моменти завжди усвідомлюєш запізно.

З часом ти перестаєш спати, тебе будять нові уколи. Ліжко вкривається плямками крові, білі простирадла стають простирадлами в брунатний горошок. Тоді ти починаєш бачити їх обличчя і руки з голками. Від безсоння ввижається всяке, подумаєш ти, але їх голки справжні. Спочатку краєм ока і у відображеннях дзеркала, перед самим уколом: "Попався!" — Каже їх вираз обличчя. Потім ти натикаєшся на бліду фігуру в коридорі, холодні руки хапають тебе і колять величезною гострою шпицею. За секунду фігура зникає. Ти сидиш на підлозі і намагаєшся перевести подих, витираєш сльози і кров з рани, думаєш речі на кшталт "за що це мені" та "навіщо я тоді спитав", але найчастіше ти думаєш: "попався!"

За деякий час повертається сон. Ти вже такий виснажений, що тіло вимикається і дозволяє тобі не відчувати нових уколів. Останнє, що ти чуєш перед тим, як заснути — клацання стрілок годинника, це також шпичаки, які колять тебе, просто на інший манер, кожна секунда проникає під твою шкіру. А перше, що ти бачиш після пробудження — бліді руки, які тягнуться до твоїх очей. Попався!

На диво, виявляється, що виколоті очі майже не кровоточать.

Далі вони не приховують себе і ти чуєш, як босі ноги тупотять по квартирі, дощечки скриплять, а на кухонній плитці п'ятки прилипають до тижнями немитого бруду. Бігають навколо і колять тебе шпичаками. Ти вже не можеш відрізнити, де шкіра вкрита порами, а де — мікроскопічними уколами. Усі поверхні липкі від твоєї ж крові.

Керування голосом на моєму ноутбуці — дуже корисна штука, але вводити текст однаково доводиться вручну. На щастя, я ще пам'ятаю розкладку клавіатури, хоча й не можу запам'ятати, між якими клавішами вони позасовували голки. Здається, вони переставляють їх щокілька хвилин. Нічого, я впевнений, що правильно ввів більшість слів. Не те щоб тепер мене надто турбувала редактура. Пробачте, що я не зміг більше тримати це в собі. Можливо, якщо ви будете знати, що буде далі, то зможете встигнути з усім розібратися, знайдете якийсь вихід.

Можливо, це взагалі не подіє на вас. Господи, я так сподіваюся, що не подіє. Але, якщо за деякий час після прочитання ви раптом вколетесь об якусь голку, чи кінчик ножа, чи навіть загострений краєчок нігтя... Знайте — ви попались.