Правда чи дія?

— Климе, правда чи дія?

— Повтори запитання. Я прослухав, — Клим розсміявся, спостерігаючи за збентеженням навколо. Він тут не просто гість. Його сестра виходить заміж. Усе це свято не тільки для неї, але й для нього. Бо скільки нервів і зусиль коштувало те її рішення.

— Розкажи ситуацію, де за твій вчинок було соромно комусь іншому.

Клим наморщив лоба. Не хотілося отак привселюдно розпатякувати, як ще підлітком заскочив у кімнату до Любки. Вона переодягалась, і саме зняла білизну. Він вирячився на цицьки сестри, а вона зашарілася до скронь. Мама витягла Клима з кімнати, прокручуючи у долоні його розпашіле вухо. Хех, були втішні моменти колись…

— Дія!

— Тримай бокал Шампанського. Маєш випити все, втягуючи через ніздрі. Якщо вернеш через рот, то мусиш ковтнути назад.

Було бридко. В носі пекло. Газовані бульбашки спричиняли відрижку. Але він впорався. Переможно глянув на Любку, яка щебетала з подругами у протилежному кутку зали. Гра пішла на наступне коло.

— Правда чи дія? Розкажи, як твоя брехня вилізла тобі боком.

— Дія!

Клим мимоволі схопився за щелепу. Цього він ніколи не забуде! Любка почала зустрічатись з Юрком. Вони вечорами шепотілися під його вікном, обсмоктували язики одне одному і по-дурному гиготіли. Клим не міг цього терпіти. Він сказав Любці, що бачив, як Юрко сосеться з іншою, з Дашкою із сусідньої вулиці. Сестра не плакала. Вона відразу розпитала всіх і з’ясувала, що то брехня. Юрко тоді зацідив Климу у щелепу. Любка навіть не прийшла до лікарні провідати.

— Звісно, дія! — цього разу його сміх був не таким бадьорим.

— Добре! Мусиш пролізти під столом і поцілувати черевики кожному!

Черевики, туфлі, балетки. Гості нахабно пхали Климові до рота носаки свого парадного взуття. Жінки тупотіли підошвами, підіймали коліна, зухвало оголюючи драглисті стегна. Він виліз з під скатертини, жартівливо обтер губи долонею і моргнув до панянки, що сиділа з самого краю стола. Любка обіймалася з Юрком. Вони сміялися вказуючи пальцями у його напрямку. Він обернувся і побачив матір. Певно, сміялися до неї — надто щасливими видавались їхні посмішки.

— Климе, знову твоя черга. Може, хоч раз розкажеш нам правду?

— Питай!

— Що ти зробив такого, що бачать усі, але ніхто не здогадується?

Климові очі зустрілися поглядом з очима Любки. Вона підійшла до столу, шепочучи мамі на вухо якусь смішинку. Та схвально закивала у відповідь. До їхнього гурту поспішив Юрко.

— Климе, розкажи. Ми всі хочемо знати правду! — наречений обійняв свою майбутню дружину і лагідно провів рукою по її випнутому животу.

Певно, вже скоро. Можливо, залишилось три-чотири місяці. Невже вона так і не здогадалась?

Майже півроку Клим зберігав таємницю, яку тепер бачать усі. Тоді був звичайний вечір суботи. Батьки поїхали до друзів на чергове сімейне свято. Любка довго тринділа по телефону зі своїм коханим Юрком. Климу було чутно кожне слово розмови. Він сидів на кухні і смакував млинцями, які залишила мама. Врешті Любка викрикнула: «То й котись на свій дріфтінг!» і з'явилася в отворі дверей. Далі було ще простіше. Він запропонував їй вино з домашнього бару. Вона погодилась. Тоді підсипав клофелін…

Він чекав такого моменту. Давно мріяв, ще з того часу, як побачив її оголеною і засоромленою. А надто бажав після сутички з Юрком. Клим знав, що сестра вже трахалась зі своїм хлопцем, то чому б і йому не потішитись її тілом?

Вона нічого не пам'ятала. Та й не могла пам'ятати. Коли відчула вагітність, то повідомила Юрку. Той прийняв на свій рахунок. Тепер маємо весілля! Круто! Лише нутрувала хижа думка: «А якщо все ж таки дізналась і тепер влаштувала оце знущання над ним?»

— Яка дія?

— Уууу… — загуділо розчароване зібрання за столом.

— Розрізати торт для наречених! Це ж було так просто, — Любка підсунула губи прямо до його обличчя. — Дурнику, ми ж хотіли, щоб всі дізналися… що ти сам приготував цей чудовий торт!

Клим стояв з великим ножем посеред зали. З натовпу лунали викрики:

— Ріж! Ріж його!

Вони сміялися. Глузували з нього. Плювали йому на спину. Копали в дупу. Він — ніхто!

Клим розплющив очі. Ні, наче все не так. Усі просто щасливі і в захваті від свята. Але… Але він все одно для них — ніхто!

Ніж легко увійшов у його здавлене серце. Яскрава кров полилася червоними струменями на білу глазур торту.