Завжди гостри ножі

– Хіба я не просила тебе завжди гострити ножі?

Тихий, але стійкий гуркіт телевізора нещадно конкурував з пискливим голосом матері, розриваючись у повітрі, немов віддалені постріли. Він повільно підняв очі від екрану, заповненого барвистими образами захопливого телешоу, де розповідали про тяжкі долі багатьох сімей, та зустрів рішучий погляд своєї матері. Сива, зморшкувата і затовста. Обличчя скривлене від відрази на власного сина за те, що він не такий як інші. В руках жінки виблискували два кухонні ножики, якими та користувалася найчастіше: маленький для овочів, та більший – для м’яса.

Мати знову відкрила рота:

– Хіба я не прошу бодай трохи допомагати мені? Я ж не змушую влаштовуватися на роботу, хоча, Господь свідок, вже втомилася тягти тебе на своєму горбу! Я ж не прошу куховарити чи мити посуд? В тебе тут лише одна задача: гострити ножі, сучий ти сину! Я хочу прийти з роботи і з легкістю готувати нам вечерю, а не витрачати час ще й на гостріння ножів! – Вона перевела подих. – Ти мене розумієш?!

Отримавши від свого сина лише мовчазну відповідь, мати втупилася у його недоумкуваті очі, котрі, як і завжди, лишалися непроникними. Вона докірливо похитала головою, роздумуючи про безрезультатні спроби проникнути в його голову.

– Казала мені мати позбудься його, позбудься! Він стане лише тягарем для тебе! А я не слухала, думала, що від тебе хоча б якась користь буде, недоумку проклятий!

У відповідь син трохи привідкрив рота, з якого одразу ж стекла цівка густої слини. Мати скривилася від огиди, а в її очах зчитувалося відчуття болючої розчарованості. Жінці ніяк не вдавалося зрозуміти, як могла вона породити таку дитину. «Точно пішов у батечка», – подумала із відчаєм. А їй тепер одній із ним мучитися.

Коли лікарі її попереджали про можливе розумове відхилення сина, вона сподівалася на краще. Навіть коли усвідомила, що той у свої двадцять років поводиться як десятирічний, не хотіла здаватися. Вона боролася, ніби щоденно піднімалася на крутий схил, але зараз розуміла, що втомилася та хотіла спокою.

Виходячи з вітальні, жінка відчула на собі погляд сина. На мить здалося, що помітила там проблиск розуміння, але ж ні. Той знову обернувся до свого клятого телешоу, шалено поглинаючи світ в екрані.

Повільно крокуючи до кухні, вона тримала у руці ніж для м’яса, який зігрівав її долоні. На мить зловила себе на думці, щоб покінчити з усім і позбавити сина від страждань. Стало цікаво, чи ніж впорався б зі всіма шарами жиру на животі її малого, чи загруз би десь поміж складками.

Швидко похитала головою, щоб відігнати такі бентежні думки. Жінка не хотіла зізнаватися навіть собі, що подібні видіння постають у її свідомості щоразу, коли дивиться на недоумка. «Але ж він мій син», – подумала вона, і з огидою відклала більшого ножа подалі. Взяла менший, хоч і той уже встиг затупитися, й почала нарізати овочі.

Стук-стук.

Монотонний стукіт ножа неприємно відлунював у мозку. В голові досі лунали крики, які заважали повністю зануритися у світ життєвого телешоу, де чоловіка звинувачували у розбещуванні своєї неповнолітньої пасербиці. Мати дівчинки лементувала на всю горлянку, доводячи провину чоловіка. «Невже всі матері так горланять?» – подумав він.

Стук-стук.

Роздратування почало заполоняти думки.

Стук-стук.

Звуки стуку віддзеркалювали його внутрішній бунт, неврівноваженість та бажання втекти від цього безладу.

Він повільно встав і підійшов до дверей кухні. Мати стояла спиною і нарізала огірки, тихо сварячись собі під носа. На другому боці стола виблискував ніж.

Вона не чула, як він зайшов, але волосся, що стало дибки на потилиці, видало його. Обернувшись, жінка зустріла такий вже звичний чужий погляд – темні очі, у яких не проскакувало ані сліду емоцій, а вирувала лише пустка.

Враз їй стало дуже боляче. Вона скрикнула, коли відчула холод між грудей.

– Не хочу, щоб ти більше сварилася, – таким було ледь не перше його довге речення у житті, коли син витягнув ножа з тіла матері. Про всяк випадок тицьнув ще в одному місці. І ще в одному. – Бачиш, а ти казала, що тупий ніж погано ріже.

Він кинув її тіло на підлогу і почалапав до телевізора.

Всівся у крісло і додав звуку.

Тепер жоден стукіт ножа і ніякі крики не заважатимуть дивитися улюблене телешоу.