Труп

Кишки, переступаю через них, під моєю підошвою хрустять чиїсь кістки. 

Спокійно, ще трохи, посміхаюсь як якийсь маніяк. 

Кров, стільки трупів що аж млосно. 

Де ж ти падло заховався? 

Знайшов, довга чи коротка смерть? 

Лезо, прокол ще глибше та глибше, оголюються зв'язки/м'язи. 

О, запах паленого!

Обожнюю як горить власне труп, особливо якщо від нього здіймається сіре полум'я із кровожерливими обличчями.

Як розривають тіла на середні та дрібні шматки, але серце ось що їх цікавить.

Вони ним ласують, а їхні очі як темне вино та грає якась ляклива посмішка.

Одразу ж з'являються довгі ікла із них тече не тільки кров, але й отруйний слиз який роз'їдає шкіру.

Чвак та тіла нема.