ХИЖАК

Вона вийшла з магазину, і відразу відчула погляд. Втягнула голову в плечі, притисла до грудей торбу з закупами, озирнулася навсібіч — ніби нічого незвичного. Нудний недільний полудень в глушині, яку і мікрорайоном не назвеш. Недалеко реготали підлітки, згорблена бабуся їхала тротуаром потертою кравчучкою.

В магазині взагалі не було людей. . Зайшла за будинок, і ніби головою вдарилася, так що викрашене на синє волосся аж дрібно затремтіло — хтось пильно стежив за нею з сусіднього двору! Постать в довгому плащі на дитячих качелях, і два ока, які були темніші і глибші від захмуреного неба. Здається, він підвівся, але не звів з нею погляду — і щез! Пірнув у зелені зарослі? Чи може зайшов за будинок? З якого боку?

Засмоктало під ложечкою. Сильніше притисла торбу і пішла, дрібними кроками по мокрому асфальті.

Він помітив її у магазині. Синє волосся, давно не мите, пахло смачно. Неохайний одяг, обвислий на колінах і ліктях. Багато поживного, теплого сала. Від голоду аж паморочилося в голові. Сховав в рукав плитку шоколаду, і непомітно пішов до виходу. Касирка зиркнула на нього, але він був занадто зайнятись синім волоссям.

“Не втече — думав він — легко здобуду. Раз, два, і маю”

Потім все ледь не зіпсував. Сів далеченько, в сусідньому дворику — але щоб не випускати магазин з поля зору. На виході вона щось відчула, а він був занадто збуджений, щоб стриматись — тому опам’ятався, аж коли вона дивилась йому в очі! Помітила! Відразу вирішив сховатись, але руки аж тремтіли, так хотіли схопитись за її теплі боки, заритись обличчям в її синє волосся, з тріском зривати з неї одяг, слухати її вереск, як найкращу весняну симфонію!

Заскочив за будинок. Обережно визирнув — синя голова дріботіла, втягнувши голову в плечі. Помалу пішов за нею.

Вона пересікала вулицю, і мокрий асфальт дзвенів під її кроками. Навколо були люди, — сусід, з жінкою, йшли в магазин, двоє підлітків, які знімали одне одного на телефон. Ніби не страшно. Не нападе? Але моментами вона все одно відчувала той голодний , бездонний погляд, і щоб хоч якось заспокоїтись, почала щипати гарячий хліб з торби, і механічно його жувати. Корм для кота шарудів заспокійливо. Подумала про Барсіка. Тільки заради нього і пішла в магазин! Це трохи привело її до тями. Дурненька! Чого злякалась? Фільмів надивилась? Теж мені, кошмар на вулиці…

Вже майже зайшла в під'їзд! Швидше! Останні двадцять метрів до неї майже біг. І коли синя голова щезла за скрипучими дверима — кинувся, і схопив за шию! Запищала, але він стис її щелепи, а іншою рукою схопив торбу з закупами. Штовхнув вперед.

— Квартира — прогарчав на вухо. Вона завмерла, а потім тремтячою рукою витягла ключик з кишені, з цифрою 50 на брелку. Сильною рукою затис їй щелепу, і повів вгору східцями. Клацнули ключі, і двері прочинились. В ніс вдарило задушливе повітря, і рятівний півморок.

В квартирі вона побачила ті самі голодні очі, вже зовсім близько біля себе і відчула його руки. Який сильний! Страх змінювався захопленням, захоплення переходило в збудження. Давно її ніхто так не тримав!

Від слини в роті було важко дихати. Запах її волосся п’янив, піт виступив ароматними крапельками на масній шкірі. Він повернув її обличчям до себе, легким рухом роздер джинси. Зіппер заскавчав, і нарешті ще сильніший запах, ще запаморочливіший, ніж від синього волосся, почав заповнювати кімнату. Він закинув голову, і вже майже випустив з горла гук захоплення… Щось важке врізалось в голову і вусебіч полетіли іскри! Зібрався — але вона не дала прийти до тями, схопила його обома руками і притулила до своєї нечесаної вовни.

Слухняно заглибився в неї язиком, і аж примружив очі від задоволення. Кімнату заповнило плямкання, від якого в всі боки розходився запах — чи то свіжого мяса, чи трохи лежалої риби. На підлозі валявся мішкуватий одяг, з синіми волосинами, і торба з закупами. Незабаром на все це зверху впав чорний, безформенний плащ. Так все і лежало, аж поки не вилізли з ліжка, наступного дня. Сходили на закупи — і повернулись в квартиру.

Кіт засів в лотку, на балконі, і вирішив не виходити. Він не любив чужаків, і не хотів спостерігати за зляганням голих мавп. Тим більше, вони зжерли весь його корм!

“От тварини” — подумав кіт.