З-під шкіри

Вона прокинулася від того, що таз ніби затисли в лещатах. Свербіж переріс у пекучий біль — гострий, як скальпель, що ріже шкіру. Під сідницями на простирадлі застигла краплина крові.

У ванній вона обмочила шкіру гелем, що знайшовся в аптечці — холод на мить заспокоїв, але вже за мить розпалив пекучий біль з новою силою. Коли рука вперше доторкнулася до шишки, вона відчула, ніби всередині щось тріснуло й розсипалося гострими уламками.

Вдень, під час ходьби, шишка ніби збільшувалася з кожним кроком, заважаючи вільно рухатися. Вона зупинилася посеред вулиці, сховалася в закинутому дворі, підняла спідницю і побачила краплі крові, що стікали по стегну. Запаморочилося в голові, а серце билося, наче шалена карусель.

В аптеці їй продали подушку-кільце та свічки. Вдома спробувала. Кров, що сочилася з геморою, засохнувши прилипла до білизни. Через це вона змушена була відривати її від розпухлих фіолетових утворень чим спровокувала нову кровотечу. Свічка зламалася між шишками, лишивши шматок воску в рані.

Вночі біль не давав спати. Щоб спинити кров вона приклала до анального отвору прокладку. Німіли ноги, крутилася голова, а між сідницями розпечений металевий стрижень обпікав її кожного разу, як вона намагалася перевернутися. Вона стогнала в темряві, поки подушка не промокла від поту й сліз.

Зранку в дзеркалі — величезні вузли, розміром зі сливи, виступали з анального отвору. Шкіра над ними натяглася та блищала.

Вона обережно доторкнулася — і вузол відреагував: м’яко сіпнувся, випускаючи липку рідину, схожу на гній, рвонув запахом кислої крові. Кров’яні прожилки звивалися по шкірі, неначе живі нитки.

Це вже не просто геморой. Це смертельно огидна пухлина, що виросла з її тіла, вона пульсує болем, чорна, зі здутими вузлами та кров’ю, що сочиться довгими нитками, залишаючи за собою страждання кожного кроку, кожного вдиху, кожного руху.