Тот, хто дере рот

Матінка дуже любили Миколку, тому повсякчас його лаяли і хаяли, аби виріс порядним чоловіком, як батько. Човпли, скубли за чуба й тягали за вуха так сильно, що ті вже стирчали, як два дебелих лопуха. Хлопець потирав багряні вушиська, старався пригладити їх, щоб щільніше прилягали до голови. Деколи йшов до батька пожалітися, най щось скажуть мамі.

Тато були мовчазні й на все одповідали Миколові: «Слухай матера», — наче тільки це й знали говорити. Але одного разу сказали дещо нове. Вони якраз розпалили піч. Микола розомлів од тепла й раз за разом сильно позіхав.

— Що, сину, прийшов тот, хто дере рот? — батько хижо всміхнулися.

Теє сказане так налякало Миколу!

— Не хочу дере рот! — закричав, сполотнів, очі налилися сльозами.

Батько зиркнули на нього й розвеселилися:

— А йому що до того, що ти не хочеш? Роздере тобі рота, коли так сильно позіхати будеш, — розреготалися тато.

Миколка міцно затулив рота руками. Вечерю не їв, сидів над тарілкою, аж доки не схолола юшка. Батько заковтнули їдло швидко, як качка. Потім пішли до хліва поратися.

— Чого не їси? — спитали матінка. — Болить зуб?

Миколка наблизився, розтулив руки тільки біля самого їх вуха і тихенько прошепотів:

— Прийшов Тот, хто дере рот.

— Той, хто дере рот? — вирячилися матінка.

— Циц! Замовкніть! Ви його накличете! — закричав Миколка і зразу відхопив гучного ляпанця по потилиці.

— Чого трясешся, дурню!? Так кажуть, коли хтось позіхає, це просто примовка! Ще й до матері рявкає, ти диви, яке! — матінка розчервонілися й забрали тарілку. — Не хочеш юшки, то серички наїжся!

Миколка ліг спати не поївши. Та й міцно заснути теж не міг, слухав звуки, пильнував рухи в кімнаті. В напівсні чув, як скрипнули двері — щось пізно сьогодні тато з хліва повернулися. Кілька разів поринав у короткі бентежні марення, але відразу ж прокидався. Розтирав натомлені очі, аби не спати. Бо що, як випадково уві сні він відкриє рота?

Раптом пролунав протяжний рик. Микола сіпнувся, але одразу ж заспокоївся, бо впізнав — то матінка волали. Так само гучно і протяжно, як того разу, коли він заніс до хати велику мертву жабу. Та чого ж вони знову завелися? Вибрався з-під перини, прокрався до їх кімнати, прочинив трохи двері, зазирнув.

Матінка вже не кричали, застигли, як вкопані, з роззявленим ротом і не рухалися, тільки очиці злякано металися зі сторони в сторону. Миколка хотів було забігти до неї, але злякався, що знову відхопить стусанів, бо не спить уночі. Та матінка його не бачили, заклякли й дивилися у дальній кут. Він теж глянув. Там лежала огрядна купа брудного лахміття, а в ній щось копирсалося. Мружив очі, старався роздивитися, що там.

То були тато. Вони валялися в кутку, як ганчірка, ніби із них випатрали всі нутрощі. Перевів погляд до матінки — біля неї стояло щось темне. Миколу ніби облили крижаною водою. Коли воно там опинилося? Схаменувся, міцно затис рота обома руками. Прийшов Тот, хто дере рот!

Одоробло гучно дихало, посміхалося матінці просто в обличчя, зазирало в роззявлений рот. Воно сунуло свою довгу руку їй в горлянку. Все пхало і пхало, аж доки не вперлося кістлявим плечем в її зуби. Возюкалося всередині неї, копирсалося в нутрощах, як у полотняній торбі з картоплею. Покруч щось патякав собі під носа. «Що.. Відкрий.. що там є?» Потім нарешті видобув з матінки свою лапищу, розкрив жменю і вдався роздивлятися криваве місиво на долоні. Не знайшовши нічого цікавого, скривився й ляпнув жменьку нутрощів долів. Знову попхав пальці матінці в горло.

Миколка позадкував. Тихенько, не видаючи ні звуку, не дихаючи. Руки зціпив замком на губах, прокрався до себе, забився під ліжко. Ніч була довга. Слухав звуки. Хлюпання й плескіт, ляпки й харкавки, блювотні позиви, тихі схлипи. Все припинилося на світанку.

Надворі щебетали птахи. Миколка виповз з-під ліжка все ще міцно тримаючи рота руками. Сів у кутку, дивився на кімнату батьків. Через ледь прочинені двері бачив бридкі купки випатраних нутрощів. Руки втомилися, болять, як відбиті, не може більше тримати. Хочеться спати. Миколка стримувався, як міг, кривився, корчився — тільки б не позіхати, не розтуляти рота.

Піднявся. Треба знайти, де матінка ховають ті голку з ниткою, що вчора йому подерті штанці зашивали.