Грішниця

Під галас натовпу по міській площі йшла жінка. Її тягли попід руки двоє чоловіків і міцно стискали їх, мабуть, завдаючи великого болю. Але на обличчі її була лише посмішка. Навіжена, божевільна посмішка. Вона дивилася на людей навколо з одним лише почуттям, що відбивалося в її напівзаплющених очах: бажанням. Здавалося, вона вислизне із мертвої хватки і наскочить на когось з тих людей, що так злісно кричали їй: «Грішниця! Диявол во плоті! Стратити її!» Процесія тримала путь до найбільшої в місті церкви, найсакральнішого місця для його жителів. Там Грішницю прийме Священник, який зможе нарешті вигнати з неї біса.

Двоє охоронців залишили жінку при вході і заштовхнули її до приміщення. Знесилена, вона опустилася на коліна, ще більше замурзала потерту тканину довгої коричневої сорочини. Зачувши кроки прибулої, Священник обернувся. На ньому сяяло білосніжно-золотисте вбрання, без жодної зморшки чи плями. Роздався несамовитий гул дзвонів. Священник посадив Грішницю на стілець перед вівтарем. Він зв’язав їй кінцівки і взяв до рук величезну важку книгу. Почався ритуал екзорцизму.

Священник благав Бога допомогти нещасній Грішниці, тій, що зійшла зі шляху Його. О Небеса, згляньтесь над нею! О жінко з плоті й крові, знайди дорогу до Раю! Ти, що тебе породила порочна кров, переступи свої земні потяги! У відповідь тіло Грішниці здригалось і викручувалось; Священнику здавалося, що церемонія буде успішною.

Грішниця уважно слухала його слова. Як він і просив, вона шукала рай, і знайшла його між своїми ногами.

Мотузки піддалися її силі й розпустились. Жінка вивільнила одну руку і спершу плавними, а невдовзі швидкими рухами сама прокладала собі заповітний шлях до Небес. Священник вражено припинив скандування. Немов зачарований, він дивився на жінку і не міг відвести погляду від її тіла, несподівано привабливого і спокусливого. Жінка віднайшла його очі і прямо, з непереборною жагою наказала йому піддатись її волі. Остаточно його переконали солодкі зітхання, що виривалися з її вуст чимраз все голосніше.

Він впав на коліна. Перед його очима вона пульсувала від болю сильної пристрасті. Чоловік зрозумів: той біль могла вгамувати лише щира молитва. А молитись він вмів найкраще. Спершись руками на її ноги, він шаленим ритмом виводив на ній свої благання, заціловував проханнями про спасіння для занепалої жінки. З кожним його порухом вона стогнала від святого блаженства; хапала чоловіка за волосся і змушувала зануритись ще глибше; дряпала його шию і плечі, залишаючи рожеві сліди. Як дикий звір вона гарчала, несамовито прагнучи дістатися піку, вершини блаженства. О, блаженство! Їй здалося, ніби вдалині виднілися омріяні ворота до Раю. Чоловік теж відчув, що скоро щось станеться. Стало душно і важко дихати. Небеса були на кінчиках його пальців. Земля здригалась і розступалась під натугою їхньою спільної насолоди. За одну мить в повітрі був лише терпкий аромат утіхи. Солодкий нектар в’язко полився з райських воріт усюди, де міг дістати. Пристрасть захопила кожну частинку буття, цілковито звела нанівець всі інші відчуття.

Тиша. Чоловік втомлено опустив голову. Жінка підняла її обома руками і посміхнулася з легкістю задоволеної людини. З такою ж легкістю з її нігтів проросли довгі пазурі кольору смоли з нагостреними кінчиками. Їх чорнота ніби пожирала світло навколо, дарма що його було мало. Вказівним пальцем жінка зібрала з обличчя чоловіка прозору рідину і, розплившись в усмішці ще більше, глибоко запхала його собі до рота. Священник і собі усміхнувся. Тоді вона помахала перед ним кігтем великого пальця, грайливо, невинно, і з грацією й м’якістю тигриці, що пухкою землею ступає вслід за здобиччю, повільно запхала той кіготь чоловікові в око. Від несподіванки він весь зморщився. Шкіра на чолі розійшлася хвилями від наступу болю. Тепер солодкий нектар заструменів з ока, і змішався з тим, що вже був на його обличчі.

Суцільний крик, і нічого більше. Суцільний біль чоловіка і задоволення, палке, нестримне задоволення жінки.

Скажений сміх відлунням розлетівся великим приміщенням. Жінка млосно глянула на скривджене тіло, що розпростерлось біля її ніг. Шкода, що такого відданого слугу Божого спіткав такий сумний кінець. Вона приголубила його понівечену голову і ніжно поцілувала.

Її погляд мимоволі повернувся до дверей. Ах, за ними її чекала ціла юрба людей! Від захвату в неї аж очі почорніли і на голові виросли роги. Вона переступила через чоловіка і попрямувала до виходу.