Татку, знайомся!

Спритно затиснувши «Chesterfield» поміж хмільних вуст, Юна Леді здійняла тонарм і повернула голку на край платівки. Нервами пробіглося тихе потріскування, як перший дощ по листю. Відтак знову линули звичні звуки.

Юна Леді з Містером прослуховували Loving You The Way I Do, Charleston Chasers з кілька десятків разів, адже наречений не заперечував. Зрештою, жінка не могла не згодитися, що в цьому був певний шарм.

Сьогоднішній вечір був навсправжки важливий, однак татко все життя створював опудала, тому не зоставалось сумнівів, що йому припаде до душі обраний наречений.

Перше враження найважливіше, але Леді знала, що вони зійдуться ідеально, як серце, що вперше торкалося теплого середостіння — порожнини, яка пожадно вичікувала імпульсу.

— Спізнююся, — білявка позирнула на настінний годинник, видихнувши хмарку диму, що в’їлася у волосся, пронизане шотландським скотчем. О Мадонно, адже нагорі давно почалася вечеря!

Брудні ступні заклацали по бетону, коли Юна Леді повернулася до робочого столу. Шовкова суконька, що більше оголювала, ніж приховувала, звисала на двох бретелях прямо в підлогу, підведені очі радо вітали грішки.

«Татко не стерпить навіть найдрібніших помилок».

Однак жінка з пухнастою копицею волосся вчасно ввела у вени формальдегід, щоб зупинити розклад тканин, викачала кров й бездоганно виконала найбільш клопітку роботу: провела розріз від потилиці до основи хребта, відділивши шкіру від м’язів і кісток, мов пелюстки троянди. Наступними спустіли очниці. Робота над обличчям загалом вимагала виняткової обережності, що завше викликала спазми в шиї.

Цього разу виверження нутрощів вдалося оминути, жодних обвислих петель кишківника чи тьмяної печінки, яка так і спокушала підсмажити себе.

З вологою, слизом і гнильними газами Юна Леді давненько потоваришувала.

Як і навчив татко, очищену шкіру вона обробила розчином борної кислоти, ацетону та солі, щоб знищити бактерії та знежирити тканину. Процес сушки вкрав тиждень, проте стало часу на створення внутрішнього каркаса — імітації скелета. Леді наклала синтепон на деревину та проволоку, створюючи м’язові форми, й вже на готову конструкцію натягла шкіряну куртку, зашивши її позаду, наче Франкенштейна.

І от нарешті штучні очі, теплі, ніби полакований дуб у вітальні. Хоч як сильно не хотілося позбавляти тіло душі, однак кінець кінцем подарунок для татка готовий. Зоставались примхи цивілізації.

Поправляючи сорочку, Леді пройшлася долонькою по трупному животику, перебираючи волоски яскраво—помаранчевими нігтями з напівмісячним дизайном, як у рекламі Cutex.

Юна Леді пригладила темне волосся з бічним проділом, що виблискувало брильянтином. Формальдегід посприяв тому, що фолікули не руйнувалися.

— Ти такий солоденький, коли витріщаєшся на мої груди. Ну й чим же вам не Кларк Ґейбл?

Скляні очі не змістилися, трикутний виріз відкривав чудовий вид на вишукані жіночі принади.

— Час нам нарешті повернутися до живих. Годі сидіти в сирому підвалі, кошенятко.

Під улюблену пісню та батькове завивання до чергової автівки, яка оминала будинок, вона вивезла нареченого на кріслі-каталці, заштовхавши до просторої вітальні, встеленої килимами минулого століття, де за прямокутним столом давно розмістилося скромне, але тепле сімейство.

Першими Містер узрів опудала тварин на стінах. Опісля — маму кішку, яка разом зі своїми кошенятами мешкала у скляній посудині, бовтаючись у формаліні. По правий бік від голови столу розмістилася матінка, вічно всміхаючись, як справжня голлівудська зірка, закинувши голову назад та відкривши вид на широчезний брунатний рот посеред шиї.

Побіля мами сиділи перші й не надто вдалі моделі: старший братик з дружиною. Під час таксидермії Леді припустилася чималої кількості похибок, але помпезна сукня та вишуканий костюм згладжували будь-які недоліки.

І звісно ж на чолі столу мешкав татко. Без язика він міг мало чим потішити, та й прив’язаним кінцівкам було важкувато дістатися до справжнього банкету на столі серед свічок, але його хамовитість вже не раз накликала на себе біду.

— Татку, знайомся, мій наречений, — Юна Леді присіла по лівий бік від батька, а поруч розмістила Містера. Татко завив, перелякано вивчаючи молодика, що вирячився на матусю. — Як ти й просив, не сперечатиметься та підтримуватиме мене у всьому.

Вона хльоснула собі віскі.

— Татку, дивися йому в очі, коли він з тобою розмовляє! — жінка ляснула рукою по стільниці, перегукуючи музику. З вуст бризнула слина. — Чи ти хочеш, щоб я знову принесла зубочистки!? Ох братику, ну скажи що-небудь! Ти сьогодні геть мовчазний.

Саме тоді з братової очниці випало око та булькнуло прямо в тарілку супу.

Юна Леді ахнула:

— Он де нечупара!