Ера демонів

У кожного з нас глибоко всередині живуть демони. У когось більше, у когось менше. У когось демон маленький і ховається в самий глибині свідомого. У когось він сильніший і в часи, коли ти слабший він виривається назовні. А хтось весь час протистоїть своїм демонам і ніяк не може остаточно перемогти. Ми всі знаємо про цих демонів, можеш бути певен, бо вони – частина нас з якою ми весь час ведемо бій. Кожен з нас збудував у себе в середині браму, яку від них боронить.

У кожного є свої демони. У кожного. Когось вони змушують заздрити, когось – спричиняти біль іншим а у когось вони не загрожують іншим. Такі жеруть лише тебе. Вони змушують тебе опускати руки, втрачати надію, зневірюватися у оточуючих тебе людях. Спочатку вони малі і на них не звертаєш увагу. Але з кожним днем вони стають дедалі більше і через деякий час ти розумієш, що вони перемагають.

Демони не приходять зненацька – вони шукають можливості, пробують тебе на зуб, кожного дня намагаються пролізти до тебе в душу. Втрата коханої людини, сварка з рідними, втрата роботи чи смерть домашнього улюбленця – з ними прийдуть і демони. Прийдуть і залишаться. Якщо ти будеш слабким. Якщо брама, яку ти збудував, не витримає. Якщо ти хоч на хвильку до них прислухаєшся.

Ти зможеш це побачити. Просто зазирни в очі. Якщо погляд пустий, якщо блиску життя немає, якщо замість звичайного погляду зсередини виринає злий червоний вогник, якщо крізь веселий сміх пробивається біль, будь певен – демони роблять свою справу. І коли в такий момент до тебе прийшла думка «Це не моя справа» то можеш бути певен – демони зазирнули і до тебе.

Ти зможеш це відчути. Просто подивись на людину. Якщо від веселого хлопця залишилась лише тінь, якщо допитлива дівчина зачиняється в собі і перестає шукати відповіді, якщо людина випадає з реальності та починає дивитись в простір, будь певен – свій бій вони програють. І якщо в такий момент ти відвернешся бо «нічим не можеш допомогти» то можеш бути певен – свій бій ти теж починаєш програвати.

Я спостерігав. Я бачив як все більше моїх знайомих перетворюються на тіні самих себе. Я зустрічав все більше людей із злим вогником в очах. Я бачив як на заміну одного, що я витягнув, з’являються два з порожнім поглядом а замість двох – чотири… Я бачив як люди починають ненавидіти одне одного через дрібниці, як через химерну істину руйнуються відносини. Я бачу це і зараз…

Демони перемагають. Ми залишаємося з ними наодинці і майже ніхто не здатен нам допомогти – у кожного свій бій, свої демони.

Мабуть ти питаєш себе навіщо я тобі це розповідаю? Щоб ти розповів це ще комусь. Тому що кожен бій легше витримати вдвох. Тому що підтримка ніколи не була зайвою. Тому що цей тягар занадто важко нести одному. Тому що я не витримую. Тому що я боюся майбутнього в якому демони остаточно візьмуть гору.

Тому що свій бій я вже програв.