Рознарядка

– Вони там подуріли всі у своєму районі? Ні, ну ти скажи. От поклавши руку на серце, це взагалі нормально?

– Серже, але…

– Що але? Ти нашу ситуацію знаєш, як ніхто інший. Тобі я брехати не стану, а тим паче щось приховувати.

– Я чудово все це знаю. – Олег поправив окуляри, що були сповзли на кінчик носа, і знову втупив погляд на аркуш, який лежав перед ним. – Та тим, хто на горі, начхати на все це. Їх лише рейтинги й всеохопна любов електорату цікавить.

– А ми з тобою не їх електорат? – не вгавав Сергій.

– Їх, їх. Кого ж ще? Інших немає. Але все-таки, що з цим робитимемо? – чоловік постукав середнім пальцем по столу.

– Дай сюди.

Сергій вхопив аркуш, плюхнувся у шкіряне крісло і вдесяте почав перечитувати набраний на друкарській машинці текст. У кабінеті повисла тиша. Дочитавши, Сергій мовчки відкрив шухляду свого письмового столу й дістав звідти почату пляшку коньяку. Кивнув гостю. Той легко зрозумів жест і заперечливо похитав головою. Серж все криво посміхнувся і припав губами до горличка.

– Отже, сукі, норми підняли, – пробурмотів він і сховав коньяк на місце. – Не порадились, не питали. Жодного планування наперед. Просто хлоп, отримайте і розпишіться. І це коли і так людей не те що мало, а катастрофічний мізер.

– Так. Але ж і рік круглий, а значить більший масштаб святкувань. Паради, концерти, святкові салюти. Ну й як сам бачиш, подвійна порція олів’є на душу населення.

– Нашими силами хочу зазначити.

– Прошу не заводь знову цю шарманку. – Олег спробував посміхнутись, хоч вигляд це мало не стільки дружній скільки дурнуватий.

– А хіба я не правий? – напосідав Сергій – Їм подяки від нагодованих, а про нас тиша.

– Слухай, ти ж не маленький. Сам знаєш як змінився світ. Вектор на гуманність, людинолюбство та всілякі високоморальні штуки. Та легко все змінити на словах. А як до практичного боку дійшло, то виявилось, що сильно переінакшити усталений ритм життя не вийде. То раніше кожного зі списку згадають у центральних газетах, фото в рамці вивісять на стіні, дітям в школі як приклад наводитимуть, може й вулицю де жив перейменують на його честь. Зараз же так не можна. Весь цивілізований світ дивиться на нас. Доводиться все робити делікатніше. Практично таємно. Щоб не дай боже якась скотина нікого не звинуватила. Але ж і компенсації виросли майже втричі. Виплати родинам, пільги, компенсації. Та і нам з тобою перепаде кругленька сума за секретність.

– Секретність. Ми що з тобою, шпіони? Ми в першу чергу лікарі й маємо бути відкриті до суспільства. Інакше яка довіра до нас буде?

– От скільки років тебе знаю, але щоразу дивуюсь який ти ідеаліст. Тобі б років п’ятдесят тому народитись, ціни б не було. І мені неприємно нагадувати, що коли не можеш рознарядку заповнити, то саме твоє прізвище очолить її список.

– Знаю, знаю. Не вчора в це крісло сів. – Сергій хлопнув долонею по підлокітнику – Де ж тільки мені людей набрати. Старий персонал самі шкіра та кістки. Молодого поповнення практично немає. Самі спочатку скорочують відсоток розподілення випускників у районі клініки, а потім новорічні норми задирають вище хмар.

Олег тільки мовчки розвів руками. Він чудово розумів реальний стан речей з усіх боків, проте нічого вдіяти не міг. Вагання між робочими обов’язками та багаторічною дружбою гризли його вже не перший день. Муки вибору. Задачі з багатьма невідомими та без рішення.

– Слухай! – вигук Сергія витяг Олега з меланхолійної задуми. У голосі бриніла слабка нота надії. – А може санітари чи нянечки підійдуть?

– Ти себе чуєш? Які бісової матері нянечки? Ти десь чув, щоб у олів’є додавали нянечкину ковбасу? Мені навіть важко уявити який вона смак матиме. Лікарська і тільки лікарська. Крок вправо, крок вліво, сам знаєш.

– Я ж без людей залишусь такими темпами.

– Не дрейф. Пережити цей Новий рік, а далі легше буде. – Олег кивнув у сторону столу – Діставай пляшку, робочі списки, норми навантажень, характеристики. До ранку ще багато часу, але і роботи непочатий край. Не можем же ми земляків без святкового салату залишити.

За хвилину на столі розмістились теки паперів, коньяк та два стакани. І робота закипіла.