Свічечка

Безлика лікарня була його другим домом. Розвагою – спостерігати як машини з сиреною привозять нових пацієнтів, віддають їх у руки лікарів і їдуть далі. Щоденна рутина донедавна. А тепер довжелезна вервечка з швидких допомог простягалася від центрального. Люди у білих захисних костюмах снували по подвір’ю.

Олег зсунув кисневу маску з обличчя, роблячи на пробу пару самостійних вдихів. У голові запаморочилось. Надів назад. Медсестра запізнювалась на пів години.

Сашко не прокидався два дні. Третє ліжко пустувало, відколи Іру забрали на домашнє лікування.

Медсестра нарешті прийшла. Спершу підійшла до Сашка, поміняла капельницю, записала показники приборів. Потім до нього.

Тиша лякала його.

Олег поплівся до дверей палати.

Пацієнтів везли углиб корпусу, а звідти такі ж безликі у білому тягнули чорний важкий мішок. Поліетилен скрипів по лінолеуму. Цей звук був гіршим тиші.  

Годинник показував шосту. Він чекав на дзвінок від мами. Телефон мовчав. Олег почекав ще пів години. Подзвонив сам. Ніхто не відповів.

Знову снилась черниця. Сьогодні вона придивлялася на свічечку біля Сашка.

Так стара черниця в церкві дивилась на столик із свічками, вибирала ті, які догоряють, або ж заважають іншим і спритно, незважаючи на вік, гасила їх пальцями. Поки цівка диму піднімалась угору, вона кидала недогарок у тарілочку для воску, брала із рівненької купки нову свічечку, і ставила на місце згаслої. Тоді завмирала, і пильнувала далі, щоб усі горіли як слід.

Олег пішов за нею. Вона зайшла у 327 палату. Пацієнтка з сивим волоссям стягала з себе кисневу маску.

– Господи прости, – прохрипіла вона крізь сльози. Черниця різким рухом погасила свічку пальцями. Хрип стих.

Зранку Олег подзвонив брату. Абонент був поза зоною досяжності.

Вервечка швидких збільшувалась під вікном.

Весь день він провів під маскою. Мама не дзвонила. Медсестра не приходила вчасно.

Олег не хотів засинати і бачити сни.

Черниця дивилась на нерівне полум’я свічечки біля Сашка. Полум’я то ставало яскравішим, то майже згасало. Вона відвела погляд від свічечки і глянула тим же оцінювальним поглядом на Олега. Довго розглядала його, повернулась назад до Сашка, зімкнула пушки пальців на свічечці. Цівка диму піднялась у гору.

Потрібно було комусь сказати. Він наштовхнувся на когось у білому у коридорі.

– Олеже, я розумію, що ти хочеш провідати свого брата, але ти нічим йому не допоможеш. Тільки себе наразиш на небезпеку.

Олег впізнав голос – старша медсестра. І вона щось каже про його брата?.. Він тут?

– Я… я не того. Я не знав, – він насилу виштовхував слова з горла. – Там Сашко. Допоможіть йому.

– Ой, господи, – вона повела його назад у палату міцно тримаючи за плечі. Підійшла до Сашка. Стягнула з нього кисневу маску. Подивилась на годинник на стіні. Зітхнула.

– Лякай і відпочивай, – сказала вона йому. – Сашу зараз заберуть.

– Як мій брат?

Ніхто не відповів йому.

Він знову губився у мареві. Крізь сон чув як розмовляють медсестри. Та, старша, бідкалася, що ця епідемія їх виснажує. Які дорогі ліки, і як їй страшно захворіти. Бо хто ж тоді подбає про її дітей. І може варто звільнитися. Ця мізерна зарплата того не вартує…

Він не розчув, чим закінчилась розмова.

Черниця знову була у палаті. Дивилась на покручену свічку на його столику. Піймала його погляд, повернулася і пішла в коридор. Олег пішов за нею.

Вони йшли все далі і далі, поки вона не зайшла у одну з палат. Там серед восьми ліжок, черниця вибрала одне. Зупинилась біля нього. Вона тримала у руках гарну рівну свічку, полум’я якої горіло ледь-ледь.

На ліжку лежав його брат в кисневій масці.

– Не його, – прошепотів Олег черниці. – Не його. Він сильний, він вилікується.

У церкві на столику часом гарні рівні свічки згасали, ламались, коли погнуті покручі спирались на них у підтримці. Це була робота черниці забирати ці недогарки, щоб вони не заважали. І чому зараз черниця не робила свою роботу? Брату потрібні були дорогі ліки. Він розумів, чого мама така заклопотана.

Якщо черниця не може зробити свою роботу як слід, то Олег зробить це сам. Для нього це кілька місяців – може рік, для брата – ціле життя.

Олег розплющив очі та скинув маску з обличчя. Судорожний хрип заповнив палату.

Черниця стояла біля нього.

Нерівний вогник покрученої свічки тремтів.

Олег вдихнув ще раз.

Цівка диму піднялась у гору.