Четверта стіна

Тіні від екрана телевізора танцювали на стінах, вириваючи з напівтемряви обличчя, застиглі в гримасах жаху чи скривлені від сміху. В кімнаті тхнуло пивом, в'яленою рибою і потом. Однокімнатна знімна квартира перетравлювала їх третій кінопоказ поспіль — цього разу компанія молодих людей дивилася черговий фільм “Гелловін”. Ігор обіймав Ларису за талію, а іншою пестив її шию під сукнею, з задоволенням відчуваючи, як її тіло тремтить від страху та насолоди, а її пальці впиваються в його руку щоразу, коли на екрані Майкл Маєрс підіймає закривавлений ніж. Денис тихо хихикав, засовуючи Аліні за комір рибу й лоскочучи їй спинку, а та тихенько верещала, але не відсувалася.

А справжній спектакль розгортався на дивані. Савва, згорбившись, рухався разом із Зоєю, яка стала перед ним по-собачому. Спідниця задралася, оголюючи сідниці та нижню частину спини. Зім’яті трусики валялися біля дивану поруч. А на екрані героїня фільму кричала, захлинаючись кров'ю, поки маніяк встромляв в неї ніж. Зоя стогнала в такт крикам, дриґаючи задом від поштовхів і вигинаючи тіло.

— Припиніть це свинство! — гримнула Лариса, але її голос потонув у хриплому сміху Дениса. Аліна прикрила рот, намагаючись задушити сміх, але її очі блищали — не від страху, а від збудження. Вона провела язиком по губах та запитально подивилася на Дениса. Той кивнув та запустив руку дівчині в трусики.

— Хочеш, влаштуємо оргію? — промуркотіла Аліна. — Це так збуджує…

Пролунав гучний стукіт у стіну.

— По голові собі постукай! — рявкнув Ігор.

— Може, зробиш тихіше? — спитала Лариса.

— Я не для того купив долбі та сабвуфер! — відповів Ігор. — Хай іде нахуй!

Аліна тихенько захихотіла та показала середній палець стіні, звідки лунав звук.

В той час Савва уже запихався і почав гучно пихтіти. Зоя видала протяжний вий, наче собака, гучно застогнала та впала обличчям на подушку. І майже їй в унісон в телевізорі завищала нова жертва Майкла Маєрса.

— Савва, ти красава! — гукнув Ігор.

Різкий звук удару металу об метал змусив усіх здригнутися. Запала тиша. Килим на стіні здувся, ніби під ним забилося величезне серце. Край тканини відсунувся, оголюючи чорноту, густу, як дьоготь. Лариса ахнула, але не встигла скрикнути — з-під килима виповзла рука. І вона тримала ніж. Ніби людська, але з занадто довгими пальцями, кісточки випирали, як шипи, а шкіра зливалася з тінню. Постать витягнулася на весь зріст, і світло від екрана впало на маску — хокейну, але не пластикову, а ніби виліплену із застиглої плоті, з прожилками та шрамами, що пульсували, як живі.

— Гра почалася, — проскреготіла істота.

Екран телевізора згас. Згас нічник, і темрява поглинула кімнату. Пролунало огидне хихотіння.

Зоя закричала і застигла, паралізована страхом. Савва відповз, простягнувши руки до нападника, проте той вдарив його лівою рукою в обличчя, а потім ножем в груди. П’ять ударів поспіль, ніж підіймався та опускався. Кров бризнула на нападника, але той не зважав. Він схопив Зою за волосся і всадив їй ніж в шию — в сонну артерію. І одразу рушив до крісел, де сиділи дві пари.

— Ми ж тільки дивилися кіно… — прошепотіла Аліна, але істота зробила крок уперед, і слова дівчини перервалися передсмертним криком. Чудовисько перерізало горло одним рухом. Денис упав і поповз рачки, проте монстр поставив йому ногу на спину та встромив ножа у потилицю.

Лариса кинулася до дверей, але замок заклинило, а з щілини під дверима просочилася чорна рідина, що пахла гниллю.

Ігор схопив туристичний ніж, яким він нарізав ковбасу, і кинувся на нападника, намагаючись встромити лезо йому в спину. Проте той миттєво розвернувся, перехопив руку мертвою хваткою та встромив ножа в груди. Кров хлинула з рота хлопця.

— Біжи. Якщо зможеш, — прохрипіла істота.

Двері різко відчинилися, Лариса вистрибнула через них, але підковзнулася на липкій калюжі біля порогу й покотилися по східцях. Почувся хрускіт шийних хребців…

— Не пощастило, — хихотнув маніак і пішов назад у діру за килимом.

Він опинився у темній кімнаті, освітленій лише лампочкою під стелею. Встав на коліна перед кріслом-качалкою і поцілував руку жінці, яка в ньому сиділа.

— Кохана, спи спокійно, вони більше тобі не заважатимуть!

Нижня шелепа черепа, обтягнутого висохлою шкірою, опустилася, оголивши жовті зуби у моторошній усмішці. Мумія задоволено посміхнулася. І ніби кивнула. А турботливий чоловік погладив її суху, наче обтягнуту пергаментом руку і промуркотів під ніс пісеньку:

— Хочеш, я уб'ю сасєдєй, что мішают спать?