Більничка

Йому було тридцять вісім. Працював охоронцем у супермаркеті. Звичайна нежить, температура. Думав, за день-два пройде. Але на третій день не встав з ліжка. Здалося, що серце б’ється не в грудях, а в шиї.

— Іди в поліклініку, — сказала дружина. — Треба ж лікарняний. Інакше премії не буде.

*

В реєстратурі — черга. П’ятнадцять людей. Хтось кашляє, хтось спить стоячи. Біля дверей табличка:

«Терапевт на лікарняному. Звертайтесь у 312 кабінет.»

Пішов туди. Там інша черга. Старша медсестра сказала:

— Без електронного направлення не можу прийняти.

— Я ледве дійшов сюди.

— То чого не зробили через «Дію»?

Він мовчки сів у кутку. Йому хотілося блювати, але в туалет не пускали — «ремонт».

*

Через три години його таки впустили.

— Температура є?

— Було 38. Зараз вже не знаю.

— А де скрін з термометром?

— Я ж не думав…

— Без підтвердження не зможу написати. Може, це просто симуляція.

Слово «симуляція» вп’ялося в голову. Він нічого не відповів. Його послали на флюорографію.

*

Флюорографія — в іншому корпусі. Там — окрема черга.

— Приймаємо лише до 14:00. А далі — за записом.

— Але ж я з направленням!

— У нас нема фахівця. Сьогодні тільки стоматолог.

Він стояв ще годину. Потім пішов додому. Дружина зустріла мовчки. На ранок температура була 39,8. Його нудило, трусило, боліли очі, зуби, вуха.

*

Викликали швидку. Приїхали через три години. Лікар подивився й сказав:

— Це не критично. Це вірус. Чекайте свого лікаря, він з понеділка.

Він спробував щось сказати, але язик не слухався. В голові гудіння. Руки як з вати. Його поклали спати.

Він прокинувся серед ночі — від того, що не міг дихати. Вікно не відкривалось. Телефон був розряджений. У кімнаті було темно. І страшно.

*

У понеділок пішов знову. Черга ще більша. Біля кабінету — плач дитяти, сварка двох бабок. Його прізвище не знайшли в базі.

— Ви не наш пацієнт.

— Але ж я до вас приписаний!

— За новими даними — ні. Йдіть у реєстратуру.

У реєстратурі — нова черга.

— Потрібна копія паспорта, копія ІПН, довідка про місце реєстрації.

— Я не можу стояти. Мені зле.

— Вам усім зле.

*

З роботи подзвонили:

— Ти де?

— Я ж на лікарняному...

— Нема довідки — нема лікарняного. І премії нема. І зміни за тобою.

Він кинув слухавку.

*

У вівторок вже не встав. Дружина викликала швидку.

— У нього сатурація 85. Треба госпіталізація.

У лікарні сказали:

— Нема місць. Везіть у районну.

У районній — інфекційне переповнене. Поклали в коридор. Дали капельницю.

Вночі стало гірше. Медсестра не приходила. Дзвінок не працював. Поряд хтось стогнав. Хтось натужно блював у пакет.

Йому стало холодно. Він намагався покликати когось, але голос не виходив. В голові — тиша. Навколо — апатія.

*

Зранку його тіло накрили простирадлом. Ніхто не заплакав. Ніхто не крикнув. Лише папери. Довідка. Підпис.

— Причина смерті: ускладнення ГРВІ.

Нічого надприродного. Нічого дивного. Просто — людина вчасно не зробила копію паспорта.