Підробіток

Хлопець очікував біля прохідної, домовлялись на 09:00. Приїхав на годину раніше, це був його перший робочий день. Та він нікуди не поспішав, насолоджувався квітневим сонцем. Погода була приємною — після місяців, грубо кажучи, зими, прямо скажемо, був справжній подарунок.

Вийняв з сумки погортати газету. Купив на зупинці поки очікував автобуса, пожалівши літнього продавця. Шукав щось корисне. Глянув погоду. Що в місті відбулося. Оголошення про пігулки, з якими ти не станеш ходячим нещастям. «Це ваша гарантія». «З вітаміном С».

Добре перевалило за дев’яту, і в хід пішли вже дитячі ребуси, «Допоможи Даринці та Миколі підібрати інгредієнти для коктейлю Молотова», «Хто з цих людей має прояви хвороби?», з дверей вискочив чоловік, пробігши повз хлопця.

Вернувся, протягнув руку, привітались.

- Чого запізнюєшся?

Хлопець глянув на годинник.

- Та я то взагалі...

- От не люблю я виправдань.

Розтягнув посмішку, хлопнув по плечу, підморгнув. Трохи пройшли, сіли в Авео.

- Ти взагалі хто? - вже в дорозі, запитав чоловік.

- ... В якому сенсі?

- Гортав твоє резюме, але якщо не проти, розкажи ти. Бездушний шмат паперу чи спілкування з живою людиною. Тим більше — людиною, сподіваюсь, розумною.

- Навчаюсь, за два роки стану інженером-механіком , мати хотіла щоб на юриста, але я не дуже...

- А до нас, за, грубо кажучи грошима, прямо скажімо, копійчиною?

Хлопець хотів додати, але чоловік уже кивнув та закінчив за нього -...та досвідом. Та знаю. Теж правильно. На майбутнє, ти тільки не кажи, що прийшов ненадовго - якось це несерйозно, розумієш?

Вони з’їхали на ґрунтову дорогу.

Хлопець розповідав, чому їх навчають. Чоловікові було цікаво - він згадував свою юність. Вони звертали знову й знову, а дорога ставала гірше і гірше. Великий напис фарбою на стіні «ЗНИЩ РАБА», нижче хтось додав «дайте їм свободу».

- Слухай, а як ти цю всю дурню пережив?

- Та так... відносно нормально, - коротко відповів хлопець.

На тому і замовкли.

В’їхали через ворота. Схоже на закинуте невеличке підприємство, декілька одноповерхових будівель, купи сміття в різних частинах. Іржавий металевий гараж, в гаражі машина, в машині сивий чоловік.

- Скоро будуть. До кінця дня треба закінчити. Інструктаж тобі провели? Безпека, користування технікою, курс психології про поведінку наших критинчиків? Хлопець кивав.

Приїхала легка вантажівка з неї потрохи пострибали люди, але дуже і дуже худі, без питань та розмов, водій кричав на них, вони слухались та виконували.

- Дивись хлопче це твій об’єм робіт, купа сміття одна краше іншої. Ти не чіпаєш, кричиш на них, вони вантажать. Чоловік в гаражі побачив їх, матюкнувся, закотив машину, закрив гараж, пішов у середину будівлі.

- Сміття нехай зберуть, та звалюють в машину. Ти нічого не чіпаєш. Нехай тягають, відро тельбухів відпрацьовують (хлопець скривився). Сам розумієш, також гроші. Ще не так давно кидалися на людей, а от зараз все надресеровані. Як це роблять? Загадка. Керування просте, достатньо просто гаркнути.

- А як Ви пройшли через це? Я сам малим ще був.

- Так, пощастило тобі. У кожного свій шлях, захворіли то всі, діти гарно переварили це, глянув хлопця, - сподіваюсь побічок не побачимо. Посміхнувся. А от дорослі, ті хто упирався, ті хто боровся мав мету та ціль, пройшов це. Я, скоріше із принципу та через впертість, може я не самий розумний, але життя ціную, ходити як ці в засраних штанях не буду. Всі ці деградації когнітивних функцій через запалення бу-бу-бу... все просто, хто мав волю до життя та не дозволив собі здатися, отримали імунітет. Наче після трьох діб без сну, спати дуже хочеться, але не можна. Хто дозволив собі слабкість, он вони всі, кивнув на купу у комбінезонах та дранті.

Хлопець дивився на два десятки осіб, які стояли купкою, як їх везли так вони стояли на вулиці, очікуючи команди. Навіть здавалось, що їм так цікавіше, веселе мичання один одному, схоже на сміх. Один тільки стояв окремо, стояв спиною до хлопця, голова похилена, наче дуже уважно, тихо роздивлявся власне взуття.

- Я чув, їх наче можуть вилікувати...

- Від чого?.. Собі б допоміг. А їм, хто знає, може і так подобається.

Хлопець хотів щось додати.

- Так, - чоловік повернувся до справи. Мені треба їхати. Впораєшся?

- Обов’язково.