Обрізаний Мутант
Це історія про те, як я переміг жахливого монстра. Як же він дременув, коли я поцілив у нього з пістолета! Піу Піу! Як би тут було трохи більше місця, я б показав, але поки сидимо тут лише вдвох — розповім, що було спочатку, бо ти можеш заплутатися. Тож слухай!
Ми поїхали на літніх канікулах з дружиною і сином відпочити в лісовому будиночку. Це таке місце, куди ти виїжджаєш на природу і ночуєш там… ну, ти напевно знаєш. Ми навіть запланували піти на світанку порибалити, уявляєш? Це мали б бути найкращі канікули!
Але в перший же вечір з нами трапилась пригода. Ми сиділи всією сім’єю у вітальні біля каміну й дивилися телик. Раптом пролунав якийсь дивний шум, наче хтось дряпався у вхідні двері. Та я не злякався — справжні чоловіки нічого не бояться. Запевнивши всіх, що все буде гаразд, я надягнув дощовик, велетенські чоботи й вийшов на подвір’я.
Через те, що мене довгенько не було, всі розхвилювалися і почали виглядати мене у вікна, але на дворі було тихо й порожньо. Та все ж таки за півгодини я повернувся — блідий і зі свіжим шрамом на щоці. Я сказав родині, що нам краще поїхати звідси якомога скоріше — відпочинемо в якомусь іншому місці, не такому дивному. Моя дружина відповіла, що не варто їхати в таку пізню годину й безпечніше перечекати ніч у будинку. Але дорослий чоловік знає краще. Нема чого боятися коли поряд такий здоровань, як я. Будь-який монстр просто втече, побачивши мої вуса! Але їхати треба зараз. Тож я наказав сім’ї складати речі назад до машини. Я, звісно, засмутився, але нічого не міг вдіяти. Коли я заносив останній пакунок з іграшками, в домі вимкнулося світло. Я трохи почекав біля машини, але світло так і не увімкнулося. З дому чомусь більше ніхто не вийшов. Я почав гукати їх — чого вони там так забарилися?
Аж раптом з’явилася огромезна, волохата потвора розміром з автомобіль. Ця фігня… ой, погане слово! Цей монстр виповзав прямо із вікна будинку. Який то був жах! Я закляк на задньому сидінні, але не міг відірвати погляд. Я побачив у нього в лапах якусь жінку. На мить мені здалося, що то моя дружина — через схожий одяг, але ця була з темно-червоним волоссям, а не білим. Може хтось зайшов у гості, поки ми збиралися?
У будь-якому разі, чудовисько вже розправило крила й, схоже, зібралося кудись відлітати. Але ж воно напевне з’їсть ту тітоньку, чи що там роблять такі монстри! Я не міг цього дозволити, бо справжні чоловіки нічого не бояться! Добре, що в мене в пакунку був лазерний пістолет. Я вискочив із машини.
«Відійди від неї, ти, чудовисько!» — крикнув я і прицілився.
Ця гидота розвернулася і поглянула, чи то на мене, чи на мій пістолет. Воно впустило тітоньку й скрекочучи, почало наближатися до мене. На мить мені навіть здалося, що монстр анітрохи не злякався мене. Не те щоб мені самому стало страшно — треба було просто трохи відступити назад, щоб краще прицілитися. Я позадкував і несподівано посковзнувся на ключах від машини. В цю мить увімкнулися фари, а я натис на курок. Пеум! Пеум! Тварюка заревіла й здригнулася від мого пострілу, а потім шугонула в темряву.
Я здаля поглянув на незнайомку — вона лежала обличчям на траві. Схоже, вона просто знепритомніла, тож я не став чіпати її. Тільки не зрозумів, чому вона вдягла жінчині кросівки? Та в мене не було на це часу — я мав не дати монстру вполювати ще когось. Тож я кинувся за ним.
Ліс був темний і вогкий, а висока трава заважала швидко рухатися. Воно тікало, а я наздоганяв. Зовсім не навпаки! Мій пістолет був напоготові.
Ну й натомився я, поки біг за ним!
Однак врешті-решт підступна лісова пастка здолала мене. Мені трохи соромно, та я впав і провалився в оцю темну діру, де ми зараз сидимо з тобою. Я поки не можу вилізти, бо моя нога тепер чогось не рухається. Але нічого! Я зовсім-зовсім не боюся! Справжні чоловіки нічого не бояться! Треба тільки дочекатися спецзагону, що забере нас звідси. Мій пістолет при мені, тож і ти не бійся. До речі, а в тебе нема запасних батарейок? Бо, схоже, мої розряджаються.
