А Ви впевнені у своїй купі невипраного одягу?

– Добридень! Можна просто — Ася. Раді вітати в нашому невеличкому колективі! – простягла руку керівниця, молода жінка близько тридцяти.

Толик сором’язливо кивнув і привітався у відповідь.

– Лесько! – стиха гукнула колежанку Галина. – Лесю, ходи-но сюди. А що це за молодик тут затесався?

– Та біс його знає. Може, айтішнік який? Як керівництво на молоде змінилося, умить взяли курс на… Ти подиви, як же її… – силкувалася пригадати Леся. – Точно — джеталізацію!

– Ясно. А від кого це таким дивним духом несе? Немитий на роботу прийшов, чи що? – раптом принюхалася Галина.

– Тьху на тебе, Галько! Мабуть, Ася Архипівна знов із парфумами експериментує, от воно й тхне якимись солями. І як їй самій від тих пахощів не дурно…

☗☗☗

Щойно Ася причинила за собою двері, відразу знесилено впала на постіль, навіть роздягатися не хотілося. Добре, що кота перевезти ще не встигла, бо з такою господинею точно б з голоду спух.

Уже кілька місяців, як дядька не стало. Кузену ніколи сімейним бізнесом займатися, та й хистом особливим для цього не вирізнявся, тож справа всього життя опинилася в руках тендітної та проактивної маркетологині.

Ася негайно взялася порядкувати на фірмі, однак і молодечий вік до вічного двигуна не дорівняється, та й те діло, відверто кажучи, суперечить законам термодинаміки... Тож нині жінка перебувала в стані «бобік здох».

До вбиральні все-таки якимось дивом доповзла, а от сил запхати одяг у пралку вже не було, тому просто кинула його на купу.

І з кожним днем гора невипраного одягу все росла й чим ближче до ліжка навалена була…

☗☗☗

– Бодай тобі! – уранці Ася не те що не з тієї ноги встала, а радше не в ту купу одягу встрягла. – Тпру! – жінка добряче беркицьнулася й виплюнула з рота шкарпетку. – За життя ще тільки панчохів наїстися не вистачало – повний триндець! – нині невдоволено потирала куприк. – Дивно, не пам’ятаю, щоб лишала цей одяг тут… Та до біса. Увечері розберуся, бо вже спізнююся, – Ася вискочила з невипраних лахів і побігла чистити зуби.

Увечері ситуація повторилася… Купа все росла й дедалі ближчала до господині.

☗☗☗

Ася стояла з німим виразом обличчя напроти невипраної купи на її ліжку. З горла вирвався істеричний смішок.

– Ні, ну це вже зовсім маразм! – жінка вхопила жмуття й понесла його до пралки, рішуче налаштована нарешті випрати це все.

Телефонний дзвінок.

– Асю Архипівно, біда! Трубу прорвало, – потурбували з охорони.

– Трясця! Уже їду. Зі сантехніком змогли зв’язатися?..

☗☗☗

Додому Ася повернулася ген під ранок. До смерті виснажена й мокра як хлющ. Чомусь купа невипраного одягу, яку жінка начебто віднесла до вбиральні, знову валялася на ліжку.

– Та байдуже! – Ася зарилася в речі й гірко заплакала. У неї більше не лишилося сил.

☗☗☗

Наступного ранку Ася Архипівна, немов знову на світ народившись, мугикала собі під ніс перед дзеркалом.

Невипраної купи одягу поряд більше не було.

– Не подобається, – за мить один наряд змінився на інший… П’ятий, сьомий, десятий… – А так уже краще! – жінка посміхнулася своєму відображенню. Ще кілька разів, ніби відпрацьовувала природну посмішку.

Ася вирушила назустріч новому дню, полишивши за собою легкий солонуватий шлейф.

☗☗☗

– Добридень! Можна просто — Ася. Раді вітати в нашому невеличкому колективі! – нарешті в команді з’явиться сисадмін, а то Ася вже конкретно задовбалася бути «майстром на всі руки». Ще б де фахівця з технічного обслуговування чи б пак завгоспа роздобути…

– Д-дякую! – Толик сором’язливо кивнув і привітався у відповідь.

☗☗☗

Усе менше в Толі лишалося часу на особисте життя. Як Ася Архипівна вгледіла, що буде з хлопця пуття, то зразу проштовхнула нового працівничка в усі можливі робочі процеси. Зрештою, заступником навіть став.

Та от випрати вдома одяг — ніяк руки не доходили!

А підступна гора все росла й ближчала до тапчана сисадміна…

Допоки одного дня Толик не провалився в ту купу й більше не піднявся. Натомість на світ з’явився новий Толя.

Купа з брудним одягом зникла.

☗☗☗

– Раді привітати в нашій невеличкій «сім’ї». Можна просто Толя, – Анатолій Павлович поздоровив нову HR-менеджерку. Лексанна щойно закінчила універ і мала за щастя так швидко відшукати роботу.

На солонуватий шлейф уже й ніхто не зважав.

А Ви впевнені у своїй купі невипраного одягу? Придивіться уважно. Можливо, вона побільшала й опинилася зовсім поряд із Вашим ліжком? Можливо, завтра це вже будете не Ви?