Втеча

Як же він мене замучив. Цей червоний щур, комуністичний виродок, щовечора прилазить з свого партійного гнізда, до біса п’яний. Кричить на мене та дітей, а останнім часом почав ще й лупити мене. «Дурна сука», — кричить мені, мені! Та ми вчились на одному факультеті, дурна лиш в тому, що пов’язала своє життя з таким кнуром. Але я не буду більш терпіти, не буду.

Сьогодні приріжу паскуду, не дам йому псувати моїм дітям життя. А підлаштую все так, наче він сам упав на ножа, а може якось вийде його пихнути на кут тумби, або впущу молотка йому на голову — вийде досить іронічно.

Звичайно, кохання було, любов. Він одразу сподобався моїм батькам, мама завжди казала: «Який гарний хлопчик, дарує мамі квіти!» А цей комуняка їй плакався, що він дитина війни, але ніякі «діти» не родились в сорок шостому, це мої онуки будуть «дітьми». Гнида, постійно бреше.

Мама одного разу теж подарувала мені квіти: маленькі кульбабки разом із ромашками, ми ще сміялись з пушка на їх стеблах. А потім вона показала мені, що якщо стеблинки розділити на тонші стрічечки та опустити у воду — то вони крутились, як кучері. Завжди любила жовтий колір після того дня, на її могилі я посадила нарциси.

Завтрашній день буде важким, прийдеться багато брехати. Надіюсь, хоча б сусіди підтвердять, що він щодня приходив п’яним, принаймні якийсь буде толк з тих довгих язиків. Потім все спишуть на нещасний випадок та й забудуть кабінетного чоловічка. А я нарешті заживу для себе: спочатку переїду з дітьми до своїх батьків, «погорюю», а потім може і в Європу вирвемось.

Я справді чахну поряд з ним, від його побоїв так болять кістки, червономозкий з’їдає мої сили й молодість. Навіть вихід на вулицю для мене став обтяжливим: потрібно ж заховати кожен синець, йти прямо, не кульгаючи, всім посміхатися, розказувати, як же мені пощастило з чоловіком.

Це скоро скінчиться, ось вже чути як він прокручує своїм ключем в дверях. Одразу мене не помітив, ну звичайно, яке йому діло до своєї дружини, головне лиш би було наготовлено, прибрано, попрасовано. Щоб потім прийти додому і цей дім розпотрошити, вчинити наругу, а зранку полишити, як місце злочину. Так, це він злочинець, паразит, його вина у знищені всього, чого навіть не намагався побудувати.

Прокрадаюсь за ним. Швидко хапаю кухонного рушника, накидаю йому на обличчя, а сама тримаю ззаду за краї тканини та стягую. Ми почали кружляти, звичайно він сильніший за мене, але я застала його зненацька! Ловлю момент і всім тілом напираю на нього, ми падаємо, він забивається скронею об дерев’яний каркас крісла. Я ще трохи лежу на ньому, прислухаюсь. Мертвий! Треба тільки рушника швидко запрати, а потім вибіжу у загальний коридор та почну кричати і плакати.  

Його взуття та підлогу поряд обливаю олією і розтираю тим самим рушником. Закидаю шмату у білизну, швидко полощу. На мить мої руки стають маминими. Далі запускаю пральну машину. Вибігаю:

— Ой, біда! Забився! — кричу на весь під’їзд. Безсердечні сусіди не одразу почали виходити, щоб дізнатися, що сталося.

Ось нарешті виходить старенька з квартири навпроти:

— Що там таке, Мань, — майже байдужо каже вона. Кличу її за собою, та повільно шкандибає. Коли нарешті бачить мого мертвого чоловіка, вона скрикує: — Маня, то ж твій внук!

— Біда, забився, — плачу. Не можна, щоб мама дізналась, вона буде сердитись, що я образила хлопчика. Зачиняю двері, та повертаюсь на кухню, де скиглить бабуся.

Хапаю ножа і починаю рубити крадійку в спину. Якось недолуго в мене це виходить, сили вже не ті…

А він знову запізнюється, он вже діти потомились, геть поснули мені на кухні. Заношу їх у ліжка, бідні, геть позбавлені спокійного дитинства. Це все його провина, що у нас немає майбутнього, досить з мене цієї ілюзії, я заберу нас від нього. Вже давно про це думала і нарешті вирішую: викручую газ в духовці, сідаю за стіл та запалюю свічку. Я не буду більше чекати.

Як шкода, що мама зайнята. Вона отак іноді мене залишає, каже щоб я стерегла свічку. Мені подобається слідкувати за вогником — так витанцьовує різними кольорами. Як гарно, і так тепло від того помаранчевого кристалика. Цікаво, яку ще гру мама вигадала для мене.