У високу будівлю зайшли хлопець і дівчина з пов’язкою на очах. Одягнуті святково.
– Заходь, ось тут обережно, ще один крок, майже готово.
Шумно зі скрипом зачинилися двері ліфта. Дівчина зняла з себе пов’язку з очей.
– Ось це і сюрприз? Ти затягнув мене в ліфт, я говорила, що мені не подобаються ліфти, – ліфт повільно рушив вгору.
– У нас сьогодні річниця, і на даху цього будинка в нас буде вечеря де відкривається неймовірний вид. Не треба боятися, я буду поруч.
– Я не казала, що боюсь, – ліфт зі скреготом різко зупинився.
– Таке трапляється, не хвилюйся, зараз покличемо на допомогу. Дуже дивно це ж наче новий будинок.
– Нічого не вийде, – з посмішкою відповіла дівчина.
Хлопець хмикнув у відповідь, і почав дзвонити в екстрену допомогу, жодного гудка не чутно. Він почав нервувати, намагався дзвонити з мобільного, немає мережі.
– Якщо це далі продовжиться не встигнемо на запланований час, – пожартував він.
Температура всередині почала підвищуватися, по трохи ліфт заповнював сильний запах гарі. Хлопець стукав в двері ліфта, мережа у ліфті не з’явилась. Він сильно панікував, але дівчина залишалась спокійною.
– Зараз поїдемо, – з гіркою посмішкою промовила вона.
І дійсно, ліфт зі скрипом рушив вниз набираючи швидкість. Хлопець вже не міг встояти на ногах, дівчина ж навпаки стояла впевнено. Якби хлопець менше панікував, він би помітив з яким сумом вона дивиться на нього. У ліфті ставало все спекотніше, підлога і стіни наче палали. У хлопця вирвався крик жаху. Нарешті ліфт зупинився.
– Чому ти мене не слухав? Я хотіла зістаритися з тобою. Але не турбуйся, роки твого життя я проживу цікавіше, ніж ти.
Двері ліфта зі скрипом повільно розчинилися з них протягнулися сотні чорних рук і забрали хлопця. Він намагався чинити супротив, на підлозі залишились криваві розводи, йому це не допомогло. Луною чувся його крик, двері зачинилися, ввімкнулось світло. Ліфт був чистим, температура звичайна, двері відчинилися.
– Ви їдете вверх чи вниз? – запитала бабуся на сьомому поверсі.
– Я виходжу тут, – відповіла дівчина і вийшла з ліфта.