У середу

Він знав, що сьогодні нарешті змінять памперс і хоч ненадовго перестане тхнути. За стільки часу чоловік так і не навчився ігнорувати надокучливий сморід власних випорожнень, що ліз до носа, щипав очі. Нерухомий від голови до кінчиків пальців, він лежав на просякнутому сечею та лайном матраці. Тіло, колись сильне, навіть могутнє, зараз не було спроможне на порух бровою.

Вона щодня ставила біля ліжка свіжі квіти. Завжди ті самі. Гидливо солодкий аромат лілій переплітався зі смородом фекалій, наче, чоловік гнив десь у склепі. Мов його поховано живцем.

“Склеп” мав вигляд просторої кімнати з великими вікнами, що виходили у двір. Аби ніхто не побачив, як він тижнями лежить у власному калі, а слина стікає з його розтуленого рота.

Слина. За шістдесят років свого життя він ніколи не зважав на слину. Тепер, тягуча, противно мокра, вона вкривала підборіддя, шию й дрібними клаптиками жерла розум.

Вона не витирала йому слину. Лише змивала її теплою водою раз на тиждень. Щосереди. Тож тепер він любив середи. І не через купання та чистий підгузок. Просто лише в цей день жінка хоч на десять хвилин вимикала телевізор. Кат з пласким екраном займав всю стіну навпроти ліжка й постійно транслював новини. Навіть коли чоловік заплющував очі, усміхнені дитячі обличчя не зникали. Надтріснуті, перелякані голоси журналістів не зупинялися.

— Чотирирічна Катя зникла з подвір’я власного будинку. До пошуків поліції приєдналися волонтери.

Таких репортажів рівно сорок. Кожен — про зниклу дитину. В репортерів ще жевріла надія, що дітей знайдуть. На відміну від наступних відео, які вмикала жінка, коли перші закінчувалися.

Там відчувалися співчуття та огида. Гострі голоси повідомляли про знахідки в лісосмугах, каналах, пустирях. Маленькі, поламані тіла, над якими зчинено неодноразову наругу.

— Редакція приносить співчуття родині Каті. Сподіваємося, монстра, який це вчинив, скоро затримають. Просимо громадян бути пильними, повідомляти потенційно корисну інформацію на гарячу лінію.

Далі наставав час низки відео про пошуки зловмисника. Він днями слухав теорії про те, хто був Волинським душителем. Експерти й аматори малювали портрети людини, яка вбила сорок дітей за двадцять років. І це лише ті випадки, які змогли об’єднати між собою.

Через занепокоєні голоси з телевізора чоловік не міг нормально спати. Він мріяв, аби це припинилося. Наважувався на кілька жалюгідних спроб задихнутися. Відмовлявся від їжі. Жінка годувала його силоміць. Фантомний біль досі пік горло лише від згадки, як вона грубими пальцями розтулила йому щелепи й просунула товстий чорний шланг у рота. Після того випадку він слухняно їв, як зміг ковтати. Коли чоловік дізнався, що розпочалась війна, то подумки молився, щоб у його дім влучила ракета. Він більше не жадав, аби зникла його мучителька. Він сам прагнув зникнути.

О третій годині до кімнати зайшла Світлана, соціальна працівниця. Він знав, що їй ні до чого прискіпатись. Вона вже вимила його та змінила білизну. У склепі пахло квітами та чистотою.

— Вітаю, — кивнула чоловіку Світлана й поставила закарлючку у блокноті, який стискала худими руками.

Він лише замугикав.

— Бачу, у вас все під контролем, — соціальна працівниця посміхнулась жінці, яка розслаблено стояла біля дверей. — Ви вправно доглядаєте за хворим, та все ж знов запропоную віддати його до спеціальної установи. Зможете будь-коли навідувати дідуся. Його, гм, минуле не вплине на перебування в закладі. А щодо коштів не хвилюйтеся, такі випадки, як ваш — передбачені.

— Дякую, але я впораюсь.

З його ліжка добре було видно спокійне лице жінки. Наче вона не знущалась з каліки. Мовчки. Бо до нього мучителька не промовляла ані слова. Натомість годинами сиділа в кутку його кімнати й читала потертий примірник “Мізері.”

— Ну, добре. Тоді до зустрічі.

Коли за Світланою зачинилися двері, жінка повернулася й увімкнула останнє відео. Репортаж про арешт Волинського душителя. Він добре пам’ятав той день. До його будинку увірвалися люди в бронежилетах, знайшли ще живе дівча в підвалі. Дружина здушено плакала. Згадував обличчя онуки, що дивилась з-за сусіднього паркану, як діда запихували до поліційної машини. З відео він дізнався, що це саме вона донесла на нього в поліцію. Клята сука бачила, як він привіз дівча.

Після арешту, в камері стався перший напад, саме тоді чоловік перестав відчувати власне тіло.

Середами його жаль добігав піка. Жаль по тому, що колись він лише згвалтував свою онуку – а не вбив її.