Неповноцінна Бджілка
У селі Чортомлинці жила собі баба Коца, майстриня на вареники. Її вареники були такі смачні, що люди приїздили навіть з Києва, попри те, що після дегустації деякі з них більше ніколи не поверталися. Але то, як казала сама баба Коца, «справа кишкова».
— Та ти шо! — казала вона, запихаючи в чергового туриста вишневий вареник. — У мене все натуральне! Навіть привиди домашні!
Про привидів сміялися, поки не бачили, як уночі з димоходу вивалюється біла постать і, зітхаючи, намагається залізти назад. Бо від Коци ще ніхто не втікав.
Одного разу до Чортомлинців приїхав кулінарний блогер — Сєрьожа «Капкейк Дестройєр». У нього було 100 тисяч підписників і вуса, якими він міг оцінювати аромат їжі ще до того, як відкривав рот.
— Я зроблю з бабусиних вареників топ-контент! — пообіцяв він. — Назву випуск «Вареник з пекла».
І таки не збрехав.
Коли Сєрьожа вперше скуштував вареник з грибами, щось клацнуло — чи то в роті, чи здалося. Навколо затуманилось, час зупинився, а з вареника повільно виповзла рука. Маленька така, борошниста, з манікюром.
— Нє, ну веганське меню ви казали… — прошепотів Сєрьожа, але вже було пізно.
Рука вхопила його за ніс.
— Вітай, — сказала баба Коца, витираючи руки об фартух. — То дочка моєї прабабки з Чернігівщини. Затрималась трохи між світами. Але готувати вміє, заразом допомагає.
— Це… жарт? — спитав Сєрьожа, але вуса його завилися в знак небезпеки.
— Ти шо, не чув? — засміялась баба. — У мене кожен вареник із душею. Деякі — з двома!
Сєрьожа спробував утекти, але з порога його зустрів інший вареник. Великий. Гарячий. З оком у центрі.
— Пробуй, — буркнув він, — я з картоплею й розчаруванням.
Так Сєрьожа залишився у селі. Його інстаграм перетворився на збірник езотеричних рецептів. Писав там таке:
«Сьогодні варив борщ на місячному сяйві. Додав кропу з цвинтаря. Вихід у паралельну реальність — стабільний».
Підписників стало втричі більше.
Тим часом у Чортомлинцях почали зникати люди. Але лише ті, що казали «я на дієті» або просили вареники без глютену. Їхні голоси чули з колодязя, де стояло відро з написом: «Безглютеновий котел».
Баба Коца ж продовжувала варити. Одного разу навіть викликала телевізійників.
— Буде шоу «МастерШеф: Потойбічне меню», — тішилась вона.
На зйомках один суддя лизнув вареник з вишнями — і перетворився на вишневе дерево. Інший — розтанув у сметані. Ведуча почала говорити з бабусиним котом, який виявився нащадком демона з Домаморич.
Коли приїхав єпископ, аби освятити кухню, з хати вийшов сам вареник, з хрестом на тісті:
— Спокійно, отче. Ми вже освячені. І пройшли термообробку.
Минуло кілька років. У Чортомлинцях тепер ресторан: «Вареник Апокаліпсису». Туди записуються за рік вперед. Страви мають ефекти:
Вареник із сиром — викликає щастя і легке дзижчання в зубах;
З м’ясом — дає спогади про минуле життя (на жаль, не твоє);
З капустою — запускає галюцинації бабусі, яка свариться, що ти без шапки.
Сєрьожа досі там. Він носить фартух з написом «Смакуй і тремти». Вуса в нього виросли до колін. Говорить пошепки.
А баба Коца?
— Варю та й варю, — каже. — Весь світ не перевариш.
І в той момент, коли наступний гість сідає за стіл, вареник кліпає єдиним оком і посміхається.
Не забувайте підписатися, тицьнути вподобайку і поділитися з друзями. Бабу Коцу потішить. Можливо, навіть новий вареник вашим іменем назве. Посмертно.
