Втрата особистості

«Форма №731: Заява про втрату особистості»

Громадянин Іван Р. Прибув у Центр Обробки Особистостей о 7:00, як велено в Повістці. Він втратив особистість учора — десь між переглядом новин і миттям посуду. Спершу зникло відчуття кольору. Потім — пам’ять про перше кохання. Зрештою, перестало здаватися, що він — це він.

Але Іван був законослухняний. Він заповнив Форму №731 — Заяву про втрату особистості, — трьома ручками одночасно, як вимагалося. Одна для розуму, одна для емоцій, одна для того, чого вже немає.

У Центрі була черга. Люди стояли мовчки. У когось замість обличчя — бланк. У когось — діра. Одна жінка скаржилася, що її особистість обміняли на рекламний банер.

— Вибачте, — звернувся Іван до працівника за склом. — Я з приводу втрати.

— Ви маєте Форма-Ідентифікатор?

— Втратив разом з особистістю.

— Чи є в вас довідка про втрату довідки?

— Ні.

— Тоді вам у вікно №0.

Вікно №0 не було позначене. Воно шепотіло. Іван постояв біля нього. Голос сказав:

— Ми не обробляємо втрату себе. Ми лише фіксуємо її. Ви хто?

— Не знаю.

— Добре. Підпишіть тут, тут і… тут.

— А де?

— Там, де було «я».

Івана відправили на повторну реєстрацію. В Анкеті Самоусвідомлення було запитання:

«Чи є ви тим, хто читає це запитання, чи лише тіло, що виконує функцію?»

Він поставив галочку. Всі варіанти.

Далі:

> «Виберіть з переліку фразу, яка найбільше резонує з вашим станом:

А) “Я — це спогади про борщ”

Б) “Сонце в шлунку, але холод у тінях”

В) “Порожнеча говорить моїм голосом”

Г) “Я не автор цієї відповіді”»

Він вибрав г). Система зависла на 44 хвилини.

У залі очікування сидів чоловік у формі, на якій було написано: Контролер Ідентичності. Він голосно дихав і ставив кожному те саме питання:

— Ви точно не собака?

— Ні.

— Шкода. Їм ми даємо нову особистість одразу.

Івану вручили тимчасову особистість. Вона була зношена, пахла нафталіном і мала ім’я: «Одиниця Тимчасова, варіант №18-b». У ній Іван почувався некомфортно — ніби в чужому пальті з голосом політичного оглядача.

Але вона дозволяла говорити.

Він запитав:

— Як повернути себе?

Секретарка з обличчям логотипу відповіла:

— Себе не повертають. Себе перепризначають. А для цього потрібен Конкурс.

— Який?

На право бути собою.

Конкурс складався з трьох турів:

1. Тест на відповідність алгоритмам минулого. Іван не пройшов — виявилося, його спогади були закешовані іншою особою.

2. Інтерв’ю з Симулякром Дитини. Вона дивилась на нього і казала:

— Ти — не ти.

— А хто я?

— Питання дискваліфікує.

3. Битва в дзеркалі. Там Іван побачив себе, але того, ким хотів бути. Він програв, бо посміхнувся.

Після провалу йому запропонували альтернативу:

— Ви можете стати Елементом. Виберіть:

А) Пунктуація в історії іншого.

Б) Сусідська тінь.

В) Спогад, якого ніхто не хоче.

Г) Музика в голові під час тиші.

Іван обрав г).

Зараз він звучить у кожному, хто сидить у черзі в Центрі. М’який гул, схожий на голос, який щось пам’ятає.

Але вже не може сказати.