Земля годувальниця

Тут пахло лайном. А ще мокрою землею з порослих виярків, та густим духом конвалій. Рано вони в цьому році розпустилися. Хоча яка різниця, лайно завжди переб’є конвалії. Вони мажуть ним будинки, ними пахнуть сараї, скотина і вони самі, жителі, наче пітекантропи, що застрягли на хуторі посеред лісу, а до найближчої станції кілометра два сосновим лісом, а потім ще болотом, яке спаскудило мені новенькі «Джордани».

Дякую батькам за чудові весняні канікули!

І бабуся з привітом. Спозаранку відкриває вікно і кричить: «Доброго ранку, Сонечко красне, без тебе сумували, світла дожидали!», а вночі бродить садом і причитає «Ой Місяцю-братику, ти ж не обидь, пошли нічку ясну, без кошмарів нещасних».

По вечері змітає крихти і мовить: «це дружок-домовичок за службу твою вірну», воно-то смішно, та крихти з підлоги кудись дівались, хіба пацюки…точно, не раз чув, як під піччю вночі щось шкреблося і чвакало, а потім дрібні ніжки тільки тр-тр-тр-тр і затихли.

І вона ж не одна. Сам бачив як баба в землю яйця розбивала і з усмішкою закопувала, а чолов’яга курці голову на ґанку відкарнав і щедро так кров’ю його заливає.

– Пий, покійничку, – каже. – Лихого в наш дім не пускай, а доброго не випускай.

Але найтрепетніше ставилися до землі. Щоразу перед їжею бабуся вклонялася і дякувала, пестила, як малу дитину, коли хутором рознісся гул трактора, що мав її розробити

– Сестричко, – вмовляла вона на колінах, –  я тебе решетувати не дам. Тільки хай косу твою спутану розчешуть.

Мене аж в жар кинуло, а тракторист спокійно заглушив машину на межі, чекаючи, навіть потім сам встав на коліна і щось бубонів.

Мене поки заслали у прілий погріб, аби картоплю на посадку дістав та перебрав, що руки як у останнього негритоса були, а бабуся все научала про благе думати, аби вона не погнила.

Гнилу сказали викинути на навоз, що за ромбовидною сіткою, а я давай крізь неї кидати, як у бейсболі, щоб ту на шмаття розірвало. Та як вгледіла це баба, як рвоне відро, що картопля аж двором покотилась.

– Ти що, гаде робиш? – зашипіла. – Землиця тебе поганця годує, а ти отак з її дарунками?

– Може мені ще раком перед нею стати? Це ж…

Заплявушила мені по губам, що ті лопнули, вмився кров’ю, поки вона силувалась поставити мене на коліна, та я відхаркнувся і втік до садка.

До самих сутінок сидів там, ненависно дивлячись на город, аж поки цвіркуни не стали плигати на шию і нічний садок з його густими тінями не змусив мене піднятися. Я не знав, що роблю, та знав, що хочу це зробити.

Наче крадій вийшов я на город, встав на коліна і спустив штани. Нічний холод, блискучі зорі, щось лихе обходить поля, а я для нього як на долоні.

Нагріб горбочок, розколупав дірку, навіть трохи збудився в процесі, довго плював на член густою слиною. З першого разу кроляча нора завалилась, а під крайню плоть набилась земля, та зрештою я втрамбував її, що міг вільно там рухатись.

Гнав у голову порнографію, але рухала мною злостивість і образа, що булькала всередині. Отак це село, отак бабусю, отак землю!

Ляснув її і закашлявся від пилюки, вітер прогулявся змокрілою дупою і яйця скрутились від холоду, вони боляче бились об горбочок та я рухався далі, закусивши напухлу губу, поки в голову вдарило тепло.

Ще трохи. Схопився за два камінчика, уявляючи, що розминаю соски, ричав, проникаючи глибше і раптом припав усім тілом, випліскуючи гарячу ненависть всередину.

Не одразу помітив, що Місяць-братик дивиться згори. Ніколи я не бачив його таким великим і розлюченим, він наче питав, чому замість тої прихильної бабці сьогодні тут я і що роблю з Землею-сестрицею?

А потім заснув, мастурбація мене завжди вирубала. І снилось мені, наче я стояв посеред городу з голим хуєм, і чиясь кістлява рука приклала мені холод до горла – різь! – і стало тепло, як під душем, зачався сон у сні.

Місяць розлюченим ликом дивився на мене і зорі шипіли шкварками, я рухнув на землю і віддав їй свіжу рану, відчуваючи, як вона пригортає мене, смокче, глибоко засунувши туди свого язика і витягує не тільки кров, а й душу.

«Боляче. Мабуть я зараз прокинусь», – встигнув подумати до того, як сон навіки обірвався.