Ті, що смокчуть

А знаєте, я таки заєбався.

Я звісно помічаю недосип, залежність від кофеїну, безлад в хаті, але коли працюєш шість на один, часу замислюватись про це немає.

І я дійсно вдячний Дімону, що покликав мене на вилазку, точніше  дякую його мовчазній Свєтці, яка не хотіла хапати кишкову паличку на міському пляжі, а поїхати у глушину.

«Хто тільки придумав цю роботу?», – думав я, розглядаючи лелек, що вільно кружляли над полями ще зеленої пшениці, вкраплюючи тінь на обдаровану сонцем землю.

Салоном лунав «Злий репер Зеник», якого тут цінував тільки Дімон, а піт так і лився, що яйця до стегон прилипли і все через кляту мошкару, яка змусила нас забарикадуватися у машині.

Сьогодні вони підозріло активні.

Коли приїхали на Богом забутий пляж, вскочив у найліпші плавальні шорти з бананами, молодята втекли у кущі, а я роздивлявся пістрявих качок, що мірно жували ряску на узбережжі, липку і надто вже бліду.

– Погнали через Ворсклу! – гукнув мене Дімон.

– Я читав про скандал, що десь тут хімікати в річку зливали…

Але ось я по шию у прохолодній воді, а потім зашкварчав шашлик, «чхнула» пляшка пива і я розніжився під сонцем, якби ж то не сліпні з їх гарячими укусами, що набрякали, як гулі і страшно чесались.

І хто ж відмовиться від такої ідилії?

Та той, хто хоче срати! Йобаний Діма, коли він маринував шашлик у кефірі, олії і майонезі я запідозрив щось неладне, та гадав, що мій шлунок протримається довше.

Вискочив у зимний прилісок, сів під дерево, та тільки зняв штани, як мій зад і ноги облюбувало з десяток комарів, затанцював на місці і перебіг деінде, протримався ще секунду, і піднатужитися не встиг, як запекли яйця – ці гниди загніздились прямо туди!

Гнав глибше в ліс, сичачи від люті, зірвав палицю, аби відганяти їх поки справлю нужду, махонув себе по ногам і по головці члену, звідкись взялись оводи, вони якогось біса збивали комарів у польоті, але це не заважало тим гніздитися біля мого очка.

Вже закапало по ногам, коли я прорвався крізь шипшину і закляк на місці, навіть лайно застигло в дупі. В темній гущавині борюкалися істоти нелюдського зросту: один кремезний, майже прямо ходячий, з прозорими крилами, великими, сітчастими очиськами, вусиками і лапами, якими легко схопив повалене дерево і огрів противника – тонке венозне тільце, на довгих гострих лапках, продовгувата голова зі схожим на шланг хоботом, яким він шмагав першого по очах.

І будь я проклятий якщо над ними не роїлися орди сліпнів і комарів… наче над старшими братами.

– Не повбивайтесь там. З одним мені ще продовжувати рід!

Не встиг підняти голову, як гупнувся на землю. На розкидистому дубі лежала величезна зелена муха з чорними хоботком, блискучими крильцями і широкою, полосатою дупою. В одній лапці тримала віяло і театрально ним махала. Раптом різко задзижчала і всі її сотні очей повернулися на мене, кліпнули, кожен по черзі.

– С-с-смачно пахне, – її хоботок запульсував.  – Хочу його! Закуски!

Левіафани озирнулись, коли я вже мчав назад, та комариний хобот шаблею пронизав мені ліву нирку, цупка лапа перевернула мене і я побачив вкриту чорною шерстю голову і сітку очей, дві, схожих на пилочки щелепи вхопили мене під ребра і ми ринулись угору, коли м’язистий сліпень підлетів ззаду…

Я відлетів кудись в сторону, кусючі щелепи тріснули, а в обличчя мені бризнула гидка чорна рідина, одним оком я бачив, як почвара трамбує комара в землю, відриває крильця і скручує голову.

Повз по розмоченій власною кров’ю землі, коли міцні лапи оповили ноги і підкинули, як мішок картоплі. Прямо до мухи.

– Відчепись від мене, суко!

Кігтяста лапа вмить зірвала з мене шорти, перевернула і вологий, шершавий хобот…Господи, він присмоктався прямо до моєї обісраної дупи, як пилосос висмоктуючи усе, що було всередині.

На мить біль у животі пройшла, лайно з шаленою швидкістю вилітало із кишківника, а за ним нутрощі. Мене зіжмакало, як пластикову пляшку!

Встиг вдарити її ногою і завис над землею на власному кишківнику,  вхопився за слизького кривавого черва обома руками, пробуючи вивільнитися, та муха всмоктувала його, як спагеті, поки не відкусила і я не почув, як об землю хруснула моя шия.

А скоро на поклик зіпсованого шашлику прийшли Дімон зі Свєткою.