Янгол

Від школи додому вело дві дороги: одна – через парк, інша – повз озеро. Найчастіше Андрій ходив через парк. Можливо тому, що його лякала відкрита вода. Та останні дні озером трималася крига. Коли він вийшов зі школи, то просто дійшов берега і йшов далі. Вітер був холодним, сніг пам’ятав кроки. Йому подобалося бути не серед людей, не чути їхні голоси. Але знав, що хтось сьогодні буде тут – на озері. І можливо вперше в житті йому подобався страх.

Коли Андрій дійшов середини озера, то щось почув. Озирнувся, побачив двох хлопчаків, що йшли за ним. Упізнав їх: Тім та Свят.

Закрокував швидше.

– Агов! – почулося ззаду. – Стій!

Андрій не озирнувся.

– Зупинись! Чуєш?

Хлопчина завагався. Ноги стали кам’яними, сніг – гущею. Він зробив ще крок і зупинився.

– Чому од нас тікаєш? – питав Тім.

– Я не тікав.

– Чо’о не став одразу, як попросили?

– Не чув, – Андрій опустив погляд.

– Вчора ти наступив мені на ногу. Біля їдальні, – сказав Тім.

– Ні, то був не я!

– То був ти.

– Чесно – не я!

– То кажеш, що я брехло? – злився Тім.

– Ні!

– Ти повинен вибачитися.

– Вибачте.

– Ні, не так, – Тім озирнувся навкруги. – Знімай куртку.

– Що?

– Ти заплямував моє – я заплямую твоє. Так буде чесно. Знімай, – і Тім смикнув за ремінець портфеля.

Мить Андрій стояв нерухомо.

– Ну?

– Добре.

– Давай її сюди.

Андрій невпевнено простягнув куртку. Тім узяв її, просунув руку до кишені. Та нічого не знайшов.

– Тримай його, – махнув Святу. Кинув куртку на сніг. Розстібнув ширінку. – Дивися, яка буде файна пара.

– Не треба, – кричав Андрій, – будь ласка!

Тім застібнувся, коли закінчив мочитися.

– Можеш забирати. Вона пройшла посвяту.

– Чому ти завжди один? – питав Свят. – Чому у тебе немає друзів? Ти гей? То завів би подружок.

– У мене є друг. Він янгол, – прошепотів Андрій. – «Не товаришуй з лютою людиною, щоби не навчитися доріг її».

– Ти дивак. У поганому сенсі. Із цим треба щось робити. Знімай штані.

Свят штовхнув Андрія. Той упав на сніг.

– Знімай кофту! А потім – штані!

– Але…

– Або це зробиш ти, або ми.

Андрій зняв кофту, роззувся, зняв штані.

– Ти що – плачеш? – сміявся Свят. – Бо мамця купила тобі гейські труси? Їх теж знімай!

Тім копирсався у портфелі Андрія.

– Це ключ од квартири? Може, сходимо в гості?

– Ні.

– Ні? – Тім замахнувся, кинув ключа – той впав на кригу озера. – Вибач, не навмисно, – хлопці засміялися. – Принеси його.

– Я не піду.

– Принеси!

– Ні, тоді це буду я, – Андрій плакав. – Я не хочу!

– Що?

– Янгол сказав мені, – бурмотів Андрій. – Я просто хотів знати – хто.

– Ключ!

Тім штовхнув Андрій. І той поволі пішов до озера. Підійшов, повагався, торкнувся ногою криги, завмер.

І неочікувано посміхнувся. Та пішов далі.

За три кроки від ключа пролунав тріск – кригою поповзла павутина тріщин. Та Андрій більше не боявся. Підняв ключ, обернувся, дивився на хлопчаків.

– Я знаю, чому ти це робиш, – голосно мовив Андрій. – Я не злюся на тебе. Твій батько кинув тебе. Ніколи не любив. Як і твою маму. Він вважав вас паразитами.

– Що?

– Я знаю. Мені сказав янгол.

– Йди сюди!

– Ні. Ти йди, якщо не боїшся. Але ти не підеш. Ти завжди був лякливим. І плакав, коли тато бив тебе.

Тім зірвався з місця.

– Я уб’ю тебе!

– Янгол сказав, що озеро щорічно забирає людину. Сказав, сьогодні той самий день. Та це буду не я. Це будеш ти.

Тієї ж миті крига під Тімом провалилася, і за мить він зник у крижаній темряві.

***

Андрій забіг додому, не роздягаючись зайшов до комори, де батьки зберігали старі речі. Відсунув куртку на стіні та став навколішки перед чорною плямою, розміром із дзеркало у вітальні. Зачекав мить, роздивляючись вузенькі ниточки, що повзли стіною від плями. А потім торкнувся її долонею.

– Ти казав, що сьогодні озеро забере когось. Вибач, мені стало цікаво хто це буде. Вже думав, то буду я. Але потім подивився на кригу і побачив. У мене було видіння – що це буде Тім. Я знаю, це ти дав мені видіння. Я завжди довіряв тобі. Навіть коли наступив на кригу, яка тріснула, я довіряв тобі. Тому йшов далі. Я знаю, це погано, що мені радісно від того, що з ним сталося. Та його швидко знайдуть. А ти – ти пробачиш мені, янголе?