Цвинтарь

Кар, крикнула стара ворона, пролітаючи над нічним цвинтарем, де двоє людей заради наживи та випивки викопували свіжу могилу.

Копалося легко, могила була свіжа і земля не встигла ще просісти, насувався дощ, і через хмари на вулиці було темно, і погано виднося.

– А там точно є коштовності? – Запитав Володимир – Не хочеться даремно копати.

– Точно є, я сам вчора був на похороні, прийшов типу прощатися з покійницею – Засміявся Сергій.

– Чоловік її сильно любив, й поклав їй сережки, намисто, перстень з дорогоцінним каменем, сам на оці бачив – Сергій показав своїми пальцями на опухлі очі.

– Сьогодні ще когось будемо копати? – Запитав Володимир копаючи, навіть не дивившись на свого напарника.

– Ти дурень чи що? – риторично запитав Сергій – коли люди побачать що на давній могилі свіжа земля, вони почнуть розбиратися і нас іще впіймають, ти цього хочеш? 

– Ні, не хочу.

– Ну так копай мовчки – вимовив Сергій, поклав лопату на край могили й сів закурити.

Сів собі й Володимир, сірник запалився в руках Сергія, спочатку сам закурив, а потім запалив сигарету другу, дим повільно пішов по землі цвинтаря, розходячись між хрестами.

– Заберемо коштовності, і влаштуємо свято й гулянку – замріяно сказав Сергій.

– Треба буде іще борг в магазині відати, а то вже не записують в зошит – вдихнув велику хмару диму Володимир.

– Все буде не хвилюйся – поплескав Сергій по плечу Володимира.

– Мені якось страшно, враження ніби за нами стежать – вдихнув нову порцію диму Володимир, і почав оглядатися навколо, вдивляючись в темні силуети цвинтаря.

– Це тобі здається, на цвинтарі завжди так – відповів Сергій – і хто тут може стежити, тут всі мертві, якби знав що ти такий боягуз, не взяв би з собою.

Ізвідкись з'явився перед ними чорний силует людини, від нього віяло холодом і страхом.

– Ви порушили спокій мого цвинтаря і будете покарані за це – вимовив господар цвинтаря.

Вони підстрибнули від страху, взяли лопати в руки, і побачили що їх починають оточувати мерці з усіх сторін, в них почали труситися руки й почали панікувати.

– Нам треба тікати – крикнув Володимир.

Він кинув лопату і почав втікати між могилами, покинувши свого друга, він біг вперед не думаючи що там позаду нього відбувається, він почав петляти між мерцями які попадалися йому на зустріч, він дуже швидко біг і раптом з темряви вийшов труп чоловіка, Володимир не очікував цього і повернув різко праворуч, зачепився та впав на огорожу з шипами і проколов собі живіт, кров потекла по огорожі й почала капати на землю.

Сергій лишився на місці, його охопила паніка, він почав розмахувати лопатою в усі сторони, лопата розрізувала повітря і він почав кричати що він їм не дасть, його вже повністю оточили, він відпустив на крок назад і впав в яму, почав вилазити, але його зупинили кістляві руки, вони його тримали в ямі і інші мерці почали засипувати його землею, крик пролунав ехом по цвинтарю, а Сергій лишився на місці, його охопила паніка, він почав розмахуватись лопатою в усі сторони, лопата розрізувала повітря і він почав кричати що він їм не дасть, його вже повністю оточили, він відпустив на крок назад і впав яму, почав вилазити але його зупинили кістляві руки, вони його тримали в ямі й інші мерці почали засипати його землею, крик пролунав ехом по цвинтарю, але ніхто його не почув.