Я дуже радий, що мене видали в Україні

«Внутрішній світ», географія ваших творів дуже глибока і багатовимірна. Ваша уява охоплює постапокаліптичні світи та готичний Південь, ви будуєте цілий всесвіт у маленькому містечку Зефір. Що надихає вас на створення таких масштабних світів? Які джерела ваших досліджень і уяви?

Мене дуже цікавлять деталі і, мабуть, тому я люблю виконувати масштабну роботу. Щодо джерела моїх досліджень – я використовував бібліотеку задовго до інтернету, і хоч зараз в основному користуюсь мережею, але також багато читаю. Що стосується моєї уяви, то, мабуть, мені пощастило, що я народився з уявою та цікавістю, і з роками вони відточилися завдяки праці та досвіду.

Як вам вдалося зберегти ту «магію, народжену в наших кістках», про яку розповідає «Життя хлопця»? Як зберегти це іншим?

Направду, не знаю, це для мене певна загадка, але радію, що зміг. Гадаю, тут також допомагає моя любов до деталей.

Як ви ставитесь до дискусій про жанр жахів, про «спекулятивну літературу», про «фантастику жахів»? Чи важливі вони для творця, коли він сидить перед чистою сторінкою?

На мою думку, вся художня література важлива, і я читаю книжки в дуже різних жанрах. Я не люблю обмежуватись якимось одним жанром, і вважаю, що це допомагає моїм творам бути відкритими для різної естетики. Іноді мені цікаво читати містичну літературу, вестерни, наукову фантастику 1950-х і 1960-х років, або п’єси, написані в 1800-х і ранніх 1900-х, і історичні дослідження. Інша справа, що я цікавлюсь різножанровою музикою, яка, на мій погляд, також допомагає творчому процесу. Тож я б додав, що читачу не варто обмежуватись одним жанром, оскільки існує стільки захоплюючої та цінної літератури.

У багатьох ваших роботах з’являється тема апокаліпсису, занепаду та порятунку світу. Чи відображає воно ваші думки про реальний світ та історію людства? Чи змінилися ці думки останнім часом?

З моєї точки зору, світ зазнав стільки змін, що дивовижно, як люди все ще існують... і я маю на увазі війни, голод і чуму, кліматичні зміни (а їх було безліч в історії планети), інші випробування та перешкоди, з якими зіткнулося людство. Я вражений силою та рішучістю людей перед лихами епох та природи, і тому мене цікавить тема апокаліпсису.

Чи можна вас налякати, вразити, захопити? Чи є книга чи фільм, до яких ви постійно повертаєтесь, скільки б часу не минуло?

Не знаю, чи можна мене налякати (хоча я вважаю, що американські байки про людину-міль дуже моторошні), але мене вражають і постійно захоплюють книги та фільми. Коли щось зроблено добре, коли історія добре продумана і все складається докупи, я стаю найбільшим фанатом цієї конкретної роботи. Наприклад, і книги, і фільму «Привиди будинку на пагорбі» (Ширлі Джексон), і нещодавній фільм «Дюна», і хоча я не є великим шанувальником цієї книги, але створення цього фільму справді мене вразило, це чудова класика. Отже, так, мене завжди вражають і захоплюють гарний текст, гарна акторська гра та гарна розповідь.

Ви неймовірний оповідач. Чи є у вас спеціальні інструменти для роботи зі словом?

Дякую. У мене є словники та книги з етимології. Кілька років тому мені дали величезний словник, який датується 1920-ми роками, і найдивовижнішим є те, що внизу кожної сторінки (а це, звичайно, сотні й сотні сторінок) є списки слів та їхніх визначень, які на момент виходу словника вважалися застарілим. І для мене це нескінченно захоплююче перебирати слова, які стільки років тому вважалися застарілими!

Що б ви побажали авторам-початківцям? Від чого би застерегли?

Я побажав би, щоб успіх прийшов рано, але це насправді не дуже гарне побажання, тому що краще, коли вам доводиться трохи поборотися, коли вам доводиться стиснути зуби і боротися, стверджуючи себе, коли ви приходите до висновку, що ніхто не напише книгу так, як ви, і якщо ви цього не зробите, то книги не існуватиме. Отже, насправді боротьба є цінною частиною процесу. Я б застеріг від того, щоб думка інших людей затьмарювала вашу впевненість у собі та вашій роботі, і це, знову ж, повертає до ідеї боротьби за те, щоб ствердити себе, отримати впевненість і рости як письменник.

Що вас найбільше турбує на світі? Що вас найбільше тішить?

Найбільше мене турбує ненависть. Те, що так багато людей розділені на «племена» та фракції, які ненавидять одне одного. Також мене турбує відсутність зацікавленості, яку я бачу у багатьох людей, а також дитяча й егоїстична поведінка тих, хто начебто є нашими мудрими світовими лідерами. Мене найбільше тішить джерело доступних знань, які надає інтернет, хоча можна сказати, що інтернет мене також хвилює, оскільки він також може бути дуже неприємним джерелом ненависті та жорстокості.

Розкажіть, будь ласка, про ваші майбутні книги та які художні образи та теми вас зараз приваблюють?

Зараз я пишу 10-ту книгу зі своєї серії про Метью Корбетта, молодого розв’язувача проблем (детектива) в колоніальній Америці на початку 1700-х років*. Це буде остання книга в серії, і мені трохи сумно закінчувати, але я з радістю перейду до інших проєктів. Я не зовсім впевнений, що збираюся робити далі (буду обирати між двома ідеями), але що б не обрав, це буде дуже відрізнятися від серії про Метью Корбетта.

Якщо можливо, скажіть кілька слів для своїх українських читачів і шанувальників.

Я дуже радий, що мене (нарешті!) видали в Україні! Я з нетерпінням чекаю почути, що читачі думають про мою роботу, і я дуже радію майбутньому! (Я вважаю, що буде щось важливе для всіх... тобто завжди є на що сподіватися!)

Замовити книгу можна в інстаграмі видавництва "Жорж" за посиланням

Більше про автора читайте у статтях І. Антонюка:
Роберту Маккаммону – 69!
Геній з Алабами
Роберт Маккаммон заговорить українською

*Роман вже опублікований